Усім, хто пройшов пекло Афганістану, віддали шану у ЗОШ №7

У сьомій школі днями згадували печальну і водночас радісну дату – 24-ту річницю виведення радянських військ з Афганістану. Радісним день 15-того лютого вважають тому, що цього дня територію республіки залишили усі солдати та офіцери, кому пощастило вижити у пеклі війни. А сумна ця дата від того, що тисячі молодих людей знайшли серед афганських гір вічний спочинок.

У гості до школярів завітали воїни-афганці. Вони, як ніхто інший, цінують життя, адже сповна відчули біль і гіркоту утрат бойових побратимів, кожного дня протягом 10-ти років вони відчували за спиною подих смерті.

Афганці з гідністю, подекуди ціною власного життя та здоров’я, виконали свій військовий, людський, інтернаціональний обов’язок. А тому, лунало з вуст учнів, безперечно заслуговують на повагу. Проте увага воїнам-інтернаціоналістам потрібна не тільки напередодні чергової річниці.

Олена Толкач, класний керівник 5-го класу ЗОШ №7: «На репетиціях кожен учень намагався пройнятися болем та криком душі, висловленими у рядках, намагався прожити це життя. Багато дітей ще не знають про Афганістан, але, може це й добре – нехай краще знають про війну з віршів».

У сьомій школі про Афган знають не лише з художніх творів. Тут працюють і вчаться рідні воїнів.

Ольга Пітік, учениця 6-го класу ЗОШ №7: «Я горджусь своїм татом, він у мене такий мужній та сильний. Коли він розповідав мені про Афганістан, то бажав, щоб ми ніколи такого не бачили».

Вікторія Мішанчук, учениця 6-го класу ЗОШ №7: «Треба цінувати людей, які вижили, і пам’ятати тих, хто загинув».

Оксана Пітік, класний керівник 6-го класу: «Ця тема нам близька, тому що я дружина афганця, а Олена Миколаївна подруга нашої сім’ї.

У зустріч, яку школярі подарували гостям, було вкладено багато щирості. Віршовані рядки та слова пісень проникали прямісінько до сердець афганців – загартованих та мужніх чоловіків, підіймали на-гора їхні спогади, викликали щем у душах, навертали на очі сльози.

Вагіф Мамедов, голова Бердичівської спілки ветеранів афганської війни: «Говорить очень тяжело и с каждым годом становится все тяжелее. Я благодарен, что вы нас пригласили, спасибо вам, дети, что не забываете тех ребят, которые погибли в Афганистане. Мы никогда не забудем своих боевых друзей и будем делать все, чтобы молодое поколение помнило, что была такая война».

Звертаючись до молоді, гості нагадали про необхідність збереження миру на землі, любові до життя та гарного навчання, щоб імена усіх героїв ніколи не згасли.

Автор: Інна Плесна