Бердичівські школярі відзначили Міжнародний день рідної мови

21-го лютого у світі святкували Міжнародний день рідної мови. Бердичівська загальноосвітня школа №5 того дня прославляла у піснях та віршах свою колискову українську мову. До неї можна підібрати чимало епітетів, вона є багатою, мелодійною, строгою та легкою, вишуканою, ніжною. Українська мова — це серце нації, це канва, на якій народ вишиває свої візерунки, говорили учні під час заходу.

Юлія Ліщинська, учениця 6А класу ЗОШ №5: «Як відомо, найбільшим скарбом для народу є його мова, яка віками, тисячоліттям складалася на землях предків. Я найбільше люблю мову за те, що вона красива. Коли слухаєш, як людина розмовляє українською мовою, це дуже гарно.»

Анастасія Машкара, учениця 10Б класу ЗОШ №5: «Я вважаю, що рідна мова є не лише державною, а й національною. Для кожної людини рідна мова щось особливе. Особисто для мене, рідна мова — це мова моїх батьків, моїх дідусів та бабусь.»

Становлення української мови завжди було нелегким. Її утискали, не дозволяли на ній друкувати твори, розмовляти нею. Але в усі часи знаходилися ті, чиї постаті учні вчать сьогодні на уроках літератури. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський і, звісно, Іван Котляревський з його «Енеїдою». Адже саме з 1798-го року почала розвиватися сучасна українська мова, якою говорили, писали, співали і досі це роблять українські митці.

Ірина Куліковська, вчитель української мови та літератури ЗОШ №5: «Ми, вчителі української мови та літератури, в першу чергу, патріоти своє країни. Хто, як не ми, навчить дітей рідної мови, прищепить цю любов, повагу, покаже оце прекрасне, що здобувалося роками, століттями, щоб наша мова сьогодні була такою мелодійною, співучою, гарною, прекрасною.»

Під час свята учні розіграли сценку за твором Тараса Шевченка «Тополя», читали вірші, співали українських пісень. Та головне, вони запам’ятовували, що Міжнародний день рідної мови — це не просто дата у календарі. Це — одне з найголовніших свят країни.

Світлана Звізда, учениця 10Б класу ЗОШ №5: «Всі абсолютно народи відзначають цей день тому, що для кожного народу мова є оберегом, кожен вкладає у свою мову частинку себе. Людина без мови — це не людина.»

Ірина Куліковська, вчитель української мови та літератури ЗОШ №5: «Ми, створюючи наш виховний захід, залучили дітей не лише з одного класу, а й учнів 6-х, 10-х, 7-х, першого класів. Діти з великим задоволенням беруть участь у таких заходах, адже тут вони розкриваються, вони пізнають себе, пізнають мову, її багатство. Такими заходами ми прищеплюємо дітям любов до рідної мови, до рідного слова, до нашої історії, до нашого українського народу.»

Подібні свята у п’ятій школі є традиційними. І доки житиме українське слово, доти у закладі будуть збиратися учні й вчителі, аби донести до кожного: треба любити й оберігати рідну мову. Вона — невід’ємна частина держави, говорить Ірина Куліковська.

Автор: Ніна Сільченко