Роман Бальчос: «Потрібен серйозний інвестор, який вкладе не тільки матеріальні блага, але й душу в бердичівський футбол»

У своїй професійній кар'єрі футболіста виступав за ФК «Бердичів», «Систему-Борекс» (Бородянка), «Волинь» (Луцьк), дубль львівських «Карпат», «Газовик-Скала» (Стрий), «Фріска Вілья» (Швеція), «Кримтеплиця» (Молодіжне), «Спартак» (Івано-Франківськ). Після завершення кар'єри футболіста працював спортивним директором та тренером воротарів ФК «Кримтеплиця», а також тренером воротарів ФК «Львів», ФК «Бердичів» та «Зірка» м.Кіровоград.

 

Знаючи відкритість Романа Мілетійовича до спілкування з журналістами, ми вирішили поспілкуватись з ним про його призначення в ФК «Нива» (Тернопіль), а також про футбол у нашому рідному місті.

 

 

Романе Мілетійовичу, до останнього часу Ви працювали у "Кримтеплиці", як виник варіант із запрошенням Вас до ФК "Нива" Тернопіль"?

 

Після закінчення першого кола, поспілкувавшись з Президентом «Кримтеплиці», ми вирішили розірвати наші стосунки. Після нетривалого відпочинку мені зателефонував головний тренер «Ниви» (Тернопіль), Ігор Яворський, і запропонував співпрацювати. Я з радістю відгукнувся на його пропозицію, оскільки раніше мав честь працювати з ним у ФК «Львів».

 

З Ігорем Яворським Ви працювали у тренерському штабі ФК "Львів", чи це вплинуло на Вас при прийняті рішення про роботу у "Ниві"?

 

Безумовно. Яворський – професіонал. Мені це імпонує. Впевненість, наполегливість і працьовитість… Всі ці якості притаманні йому. Я досить молодий і так само не позбавлений амбіцій. Сподіваюся перейняти досвід і знання, якими володіє Ігор Петрович.

 

Чи слідкуєте Ви за ситуацією у бердичівському футболі? Чого, на вашу думку, бракує для того, щоб у Бердичеві була професійна команда? І що, на Вашу думку, потрібно для цього зробити?

 

Я грав і працював в солідних клубах. Сприятливі умови для створення такої структури, як професійний футбольний клуб, можливі тільки за наявності взаєморозуміння та спільного бачення розвитку даного процесу між міською владою та інвесторами. Крім усього вищевикладеного,потрібна ще одна істотна деталь – любов до футболу! На жаль, сьогодні в Бердичеві про це говорити рано. Є люди, які люблять не себе у футболі, а футбол у собі! Такі як Пілецький, Дробиш, Доманський, Радзимінський... Без зайвого піару допомагають молодим футболістам в силу своїх можливостей. Сподіваюся, що рано чи пізно питання про створення такого клубу буде відкрито у нашому місті. Футбольний клуб - це не тільки 11 футболістів, 7 запасних і тренер, але і правильно поставлений менеджмент всередині структури, яка, до речі, може бути при збігу обставин самоокупною. Потрібен серйозний інвестор, який вкладе не тільки матеріальні блага, але й душу в бердичівський футбол.

 

На Вашу думку, чи є нині у Бердичеві футболісти, які б зараз могли грати у командах першої, другої ліги чемпіонату України?

 

Назву прізвища, які в Бердичеві знає кожен футбольний уболівальник, що себе поважає: Олександр Репутацький, Сергій Заєць, Юрій Грошев, Анатолій Лукашенко, Ігор Шумило, Антон Лисюк, Павло Котовенко. Ці люди брали участь не тільки в змаганнях вищого внутрішнього напруження (я маю на увазі чемпіонати вищої та першої ліги), деякі з них були учасниками навіть єврокубкових баталій. Сюди ще хочеться додати Володимира Креденцера, котрий у силу не зрозумілих мені обставин так і не реалізував свій потенціал до кінця. Сьогодні рівних йому в Житомирській області, на мою думку, немає. Підписав контракт з професійною командою СК «Миколаїв» молодий Віталій Михайленко, син відомого в минулому футболіста Сергія Михайленка.

 

Шанс, звичайно, є у кожного юного футболіста. Бажання і фанатичне прагнення повинно бути притаманне кожному, хто хоче рости, як професіонал.

 

Ви – тренер воротарів. Чого, на Вашу думку, не вистачає нашим молодим воротарям, вихованцям бердичівської ДЮСШ, щоб переступити крок чемпіонату області та вийти на професійний рівень?

 

Я думаю, що тут дуже важливий момент селекції. Були у нас випадки, коли при наборі в ДЮСШ тренер задавав питання: «Хто буде воротарем?». А найменший візьми та й підніми руку, мовляв, я буду. Ну на цьому і вирішили. Проходить 5-6 років, а він виріс усього на 5 см. Ну а куди з таким ростом у ворота? Але це епізодичні випадки. Коли я грав у Швеції, там вводилося таке поняття, як майстер-клас. Приводили молодих воротарів до нас на тренування і вони разом з нами тренувалися, а ми, у свою чергу, їм підказували, навчали воротарським навичкам. Та це і не тільки воротарів стосується. От є головна команда в місті. Чому не впровадити 1-2 рази на місяць такі уроки. Я думаю, що і самим футболістам цікаво буде відчути себе в ролі тренерів.

 

P.S: Хоча, по правді кажучи, спостерігаючи за футбольною картиною у нашому місті в цілому, вже дуже хочеться побажати рідному та улюбленому місту футбольного довголіття ...

Роман Бальчос зі своїми підопічними під час роботи у ФК Львів