Раніше «битва за урожай» було поняттям чисто алегоричним. Комбайни молотили зерно, автомобілі возили його, комуністи писали рапорти про зібраний врожай, і для придання значущості своїй роботі, називали цей процес «битвою».
А вчора на полях під Скраглівкою комбайни і справді зійшлись в «лобовій атаці». На одне поле виїхала збирати врожай техніка двох господарів. За одними стояли люди – власники земельних паїв, за другими – хитрі адвокати з невідомими документами.
Без міліції ця сутичка не обійшлась.
Ми вже писали про конфлікт між співвласниками приватного підприємства «Кароля», і ось маємо його продовження. Нагадаємо, що німецькі інвестори на початку липня за допомогою українських адвокатів звільнили іншого співвласника підприємства Оксану Дідух з посади директора і намагались вивести її з числа співвласників. Мотивували свої дії вони тим, що мають 85% у статуті приватного підприємства. 14% мала Оксана Леонідівна, а 1% - вже рік, як покійний, її чоловік Олег Дідух.
Але в статуті цього підприємства (до речі, названо воно було на честь дружини Кароли його першого власника, теж німця Раймонда) чітко прописано, що всі важливі рішення, в тому числі і зміна директора, відбуваються лише при загальній згоді всіх засновників, незалежно від їх вкладу до статутного фонду.
Саме цим українські підприємці хотіли убезпечити себе від дій, які сьогодні фактично відбуваються. Адже ситуація, коли одні вкладають в бізнес лише гроші, а інші – гроші + знання, силу, енергію, нерви, здоров’я, і врешті-решт і саме життя, як це сталось в даному випадку, не зовсім паритетна. І співвідношення 85% грошей і 15% + все те, що перераховане в попередньому реченні дають пропорцію саме 50 Х 50. Звичайно, якщо розглядати цю ситуацію з людської точки зору.
Та німецькі співзасновники зайняли іншу позицію (не були б вони німцями) – все повинно бути згідно документів, інструкцій і норм. І найняті ними адвокати почали «рити землю» в пошуках зачіпок, і таки знайшли їх.
Зі знайденими документами вони пішли до державного реєстратора, щоб офіційно виключити Оксану Дідух як з співвласників підприємства, так і з посади директора. Вони думали, що зможуть легко це зробити, маючи багатих замовників. Але реєстратор зайняв принципову позицію. Детально вивчивши документи і проконсультувавшись з вищестоячими організаціями, він виконав «прохання» адвокатів лише наполовину. З посади директора Оксану Леонідівну звільнив, але з числа співвласників не вивів. В підсумку, і одна й інша сторони подали позови до суду, і остаточне рішення буде саме за ним.
Але це все, так би мовити, ліричний відступ, а що ж робили ввечері на полі під Скраглівкою десятки людей і міліція? Адже, на місце події прибули навіть начальник міськрайонного відділу УМВС Юрій Олефір та його заступник Роман Зайцев.
Вранці на поле мав виїхати комбайн Оксани Леонідівни та збирати достиглий ячмінь. Але дорогу йому перегородили бійці загону державної охорони, які мотивували свої дії угодою, укладеною між їх відділом та підприємством «Кароля». (Пізніше я просив показати мілціонерів карту полів, які вони охороняють, але карти такої ніхто не бачив). У відповідь, селяни Скраглівки, які на велосипедах і пішки зібрались на цьому полі, пробували перегородити дорогу комбайнам, найнятим новою дирекцією підприємства, але міліція їм це не дозволила. Тож їм залишилось лише споглядати, як зерно збирають чужі комбайни, а найняті звідусіль вантажівки вивозять його в невідомому напрямку.
На прохання міліції, на поле прибули і новий директор «Каролі», і його адвокати, які довго і переконливо говорили про те, щоб люди не хвилювались, що з ними розрахуються за паї, що все буде добре, і т.д. і т.п. Але люди не дуже приймали на віру ці слова і раз по раз переходили на крик у цій словесній перепалці. Щоб «диспут» не перейшов у бійку і слідкували працівники міліції, які в конфлікт не вмішувались.
Люди доводили, що ще в минулому році договори оренди землі з підприємством «Кароля» в них закінчились, і що вони переуклали їх з фермерським господарством Оксани Дідух, на що адвокати німців відповідали, що ці договори до цього часу не зареєстровані у держземагенстві, тому і хазяйнують вони на цих полях правильно. Наступали сутінки, але кінця краю взаємним суперечкам не було видно…
Ми детально розповідаємо про перипетії конфлікту для того, щоб в майбутньому підприємці Бердичева та району могли уберегтись від подібних дій. Адже, цей земельний конфлікт не перший у районі (минулого року подібний був в Бистрику, цього року – в Райгородку), і напевно, далеко не останній. Неузгодженості нашого законодавства, безкінечні «реформи» земельного відомства, приховані «інтереси» одних, і нехтування інтересами других (селян в першу чергу), все це ще довго буде лихоманити українські села. Кому це вигідно, і хто матиме від цього зиск – питання, на які ще довго не буде відповіді.
РиО Бердичів
Просмотрено: 637 раз
