У Бердичеві набирає обертів ринок “чорного” працевлаштування через хабар: правда, підстава чи лінь?

Спочатку було слово. Слово, опубліковане перш виданням “Вести”, а у подальшому передруковане чималою кількістю інтернет-порталів.. У четвер журналісти “Вестей” оприлюднили власні дослідження ситуації, яка склалася на ринку праці в Україні. За їхніми твердженнями, нині у нас не можна без хабара влаштуватися на роботу майже нікуди — від санітарки у лікарню до електрика в жек чи вчителя у школу. Автори матеріалу навіть навіть, навели кілька фактів: де, що і скільки коштує. В

иявляється, чи не найгірша ситуація із працевлаштуванням педагогів у “глибинці” на зразок Бердичева, де, для того, щоб піти працювати у школу, треба заплатити енну суму у доларах США.

Цитуємо: “Дивно, але факт - навіть за місце звичайного шкільного вчителя потрібно відстебнути мінімум $500. Правда, таке зустрічається поки тільки в глибинці. “Я закінчила англійський факультет у київському інязі, - каже нам мешканка Бердичева Наталя. - Повернулася в рідне місто і намагалася влаштуватися вчителем. Пішла в управління освіти, стала в чергу, але мені “світили” тільки районні школи. Тоді мені натякнули, що вакансія знайдеться швидко - за $700 і я заплатила. А коли прийшла оформлятися, дізналася, що мене взяли на іншу посаду - сидіти з дітьми на продовженому, але, мовляв, це тільки на рік. Потім потрібно було переукладати контракт, але при цьому суми хабаря зросли в два рази! Грошей у мене не було, тому я звільнилася. Зараз знову стою в черзі, а інші вчителі продовжують платити директору школи, щоб місце зберігалося за ними”. Кінець цитати.

Таке дослідження не могло не зацікавити наших журналістів, адже стосується воно бердичівської освіти. Прикро, але репортери “Вестей” своєю публікацією про бердичівську освіту дали набагато більше запитань, ніж відповідей. Зважаючи на те, що ніяких прямих даних “Наталії”, ні директора конкретної школи вони не назвали. Тому перевірити достовірність їхніх даних ми не можемо ніяк.

Натомість, аналіз прямої мови “Наталії” наштовхує на кілька інших думок: або жінка просто бреше, або журналісти вигадали цю історію, або вона дійсно мала місце, та тільки не у Бердичеві, а наше місто вони згадали тільки тому, що забули, де відбувалася реальна історія.

Очевидним є той факт, що Бердичів хоча і є райцентром однойменного району, та він - місто обласного значення. Тобто, владою у ньому є місцеві органи самоврядування. А у районі — свої органи влади. По суті, це дві різні територіальні одиниці, кожна з яких не має права втручатися у діяльність інших. А тепер зверніть увагу на витяг із вищевказаної цитати: “Пішла в управління освіти, стала в чергу, але мені “світили” тільки районні школи”. У Бердичеві дійсно існує управління освіти і науки. Тільки опікується воно виключно міською освітою і не має жодного відношення до районних шкіл. Можна було б припустити, що “Наталія” пішла в районне управління освіти. Та, прикрість, — на Бердичівщині такого управління просто не існує в природі, є тільки відділ.

Як бачимо — щось не сходиться. Тому, коли це не вигадка журналістів “Вестей”, вони мали хоча б з’ясувати подібні недоречності і перевірити, що їм сказала “Наталія”. Висловлю власну думку: коли така жінка і справді існує, то, переконаний, добре що її й не взяли у школу вчителем: уявіть, які знання у такого педагога, коли вона не знає елементарних речей про різницю між районом і містом.

До речі, ще одна невідповідність у прямій мові “Наталії”: спочатку каже, що гроші вимагали в управлінні освіти, а потім закінчує тим, що хабара треба носити директору школи...

Кому потрібен такий скандал (а це вже стало скандалом, вийшовши на всеукраїнський рівень)? Очевидно, що комусь від цього вигода таки є, тільки не самим бердичівським освітянам, яким на всю країну зіпсували репутацію перед початком нового навчального року. Складається враження, що всі, хто навчає наших дітей, потрапили на свої посади не завдяки досвіду, знанням та умінню ладити з дітьми, а тільки завдяки хабарам. Чи буде з цього приводу реакція міського управління освіти (та й районного відділу теж), побачимо. Але, впевнені, такого “ляпаса” пробачати не варто.

Та й правоохоронці мали б дати свою оцінку публікації столичних журналістів. Адже в ній прямо вказується на факти хабарництва у бердичівських школах. Тим паче, що сама Наталія підтвердила факт давання нею хабара за працевлаштування (каже, що завдяки цьому рік відпрацювала). А це вже залізна підстава для притягнення її до кримінальної відповідальності. Якщо, звісно, така жінка справді існує...