Олександр Баранніков: «Мій тренер, для мене, як другий Батько»

Наше місто за словами спеціалістів носить неофіційний титул головного міста стрибунів у висоту в Україні. Саме у Бердичеві з 1984 року проводиться Міжнародний турнір, а згодом і Меморіал Віталія Олексійовича Лонського, участь у якому в різні роки брали найсильніші висотники з України, Росії та інших країн, серед них були чемпіони та призери Олімпійських ігор, чемпіони та призери Чемпіонатів світу та Європи.
Знаменита школа Віталія Лонського відома на весь світ, бо має вихованців, чиї імена відомі далеко за межами України, це Рустам Ахметов, Валерій Скворцов, Володимир Ситкін, Олександр Журавльов, Юрій Кримаренко та інші.

Нині славу відомого тренера Віталія Лонського,продовжують три тренери, це Олександр Михальченко, Сергій Шеремет та син Віталія Лонського – Ігор Лонський. Саме з одним із вихованців Ігоря Віталійовича Лонського - Олександром Баранніковим, ми поспілкувались після його приїзду з Чемпіонату світу серед юніорів у Донецьку, для один із найталановитіших стрибунів не тільки України, зайняв четверте місце.

-Саша, розкажи про себе. Де народився, де навчався та нині навчаєшся?

- Народився 23 січня 1997 року в Бердичеві. Закінчив ЗОШ №12, що знаходиться на Червоній Горі, а зараз навчаюсь у Бердичівському коледжі промисловості, економіки та права на відділенні «Фізичне виховання».

- Як почалося твоє знайомство з стрибками у висоту?
- Коли мені було вісім років, я гуляв на вулиці і до мене підійшов Ігор Віталійович і запропонував мені займатися стрибками у висоту, я спочатку відмовився, але пізніше подумав та сам прийшов на тренування.

- Як на це тоді відреагував Ігор Віталійович?
Він не став наполягати та вмовляти мене, коли я відмовився, лише сказав, якщо захочеш, - то можеш приходити.

- Саша, кілька слів про тренера. Як тобі працюється з Ігорем Віталійовичем Лонським?
- Мій тренер, для мене, як другий батько. Мені з ним дуже добре тренуватися. Він завжди допомагає, підтримує. Напевно кожен спортсмен мріє про такого тренера.

- Прокоментуй будь-ласка свій виступ на Чемпіонаті світу в Донецьку?
- Я довго готувався до такого важливого для мене старту. Стрибати мені там було не дуже легко, тому що покриття було дуже м'яке. У кваліфікації я стрибнув 209 см. А вже у фіналі - 216 см, це ємоїм особистим рекордом.

- Якби не стрибки у висоту, чи займався би ти, іншим видом спорту?
- Напевно б,іншим видом спорту не займався.

- Окрім навчання, стрибків у висоту, чим ще займаєшся у вільний час?
- У вільний час граю в баскетбол, ходжу з друзями на річку, а також граємо в настільний теніс.

- Яка спортивна мрія у Олександра Баранникова?
- Мрія у кожного спортсмена однакова. Перемогти на Чемпіонаті світу, а також стати Олімпійським чемпіоном. Для виконання цих мрій буду ще більше тренуватися, і намагатися добитися найвищих результатів.