Eсли Вы хотите оставить комментарий к данной статье, то Вам необходимо зарегистрироваться на сайте.
Цей день в історії Бердичева
Категория:
2009 р. —
до Свято-Різдва-Богородиці храму, що знаходиться в селі Озадівка Бердичівського району, прибули мироточиві ікони Ісуса Христа, всіх святих та Іверський образ Божої Матері. Вони прибули сюди з села Кіровка Калинівського району Вінницької області, де в храмі Святої Параскеви вперше почали мироточити влітку 2007 року. З тієї пори миро на іконах з'являється постійно. Сотні прихожан села Озадівка, жителі навколишніх сіл та Бердичева мали можливість побачити ікони, помолитись біля них та звершити помазання миром, що витікає від святинь.
1995 р. —
з цього дня місцевий рекламний тижневик "Бердичів-реклама" "заговорив": вийшов перший номер, у якому була розміщена не лише реклама та оголошення (тижневик виходить з 1994 року), а й новини з життя міста і району.
1968 р. —
на площі Ленінського комсомолу, що на території машинобудівного заводу "Прогрес", з нагоди річниці визволення України від німецьких загарбників в урочистій обстановці відкрито пам'ятний знак з Вічним вогнем, присвячений працівникам машинобудівного заводу, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Згодом, у грудні 1980 року, пам'ятний знак було демонтовано у зв'язку зі спорудженням та відкриттям на його місці нового меморіального комплексу, також присвяченого загиблим працівникам машинобудівного заводу "Прогрес". Детальніше...
1919 р. —
частини Червоної Армії повністю визволили місто від об’єднаних військ УНР та ЗУНР. В черговий раз відновив свою діяльність в місті і революційний комітет. Проте військова обстановка в районі Бердичева до кінця 1919 року залишалася напруженою – в сусідньому Козятині ще знаходились основні сили українського війська.
1908 р. —
римо-католицькою парафією Бердичева розпочав керувати отець-камергер Діонісій Бончковський. Під його керівництвом проводиться реставрація костьолу, яку розпочав його попередник отець Гурський. Діонісію Бончковському також вдалося викупити у місцевої влади фортечні мури, які свого часу були відібрані у парафії царським урядом.
1781 р. —
вдова князя Удальрика Радзивілла та власниця Бердичева княгиня Елеонора (до заміжжя – Елеонора Каменська) прийняла у своєму бердичівському палаці великого князя Павла Петровича (у майбутньому – імператор Всеросійський Павло I) з дружиною. Останні подорожували по країні інкогніто під прізвищем графа та графині дю Нор (фр.
Nord, дослівно — "Північ"; тобто, граф і графиня з півночі).
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Просмотрено: 413 раз
