Будні Бердичівської ДАІ

Є такий анекдот: « В Новорічну ніч даішник замерз на перехресті до посиніння і думає - хоч би хто проїхав п’яний - оштрафую гада по повній. І раптом з-за рогу - крутий «Хаммер» виїжджає. Даішник гальмує машину, підбігає до дверцят - а там повільно опускається тоноване скло, висовується автомат Калашнікова і голена голова братка. - Чого тобі, служивий? - Запитує «браток». Постовий не розгубився і каже - А поколядувати можна?»

Втім, жарти жартами, а в ДАІ робота вже давно не цукор. І служать там люди, віддані своїй справі. У Бердичеві хочеться назвати прізвища начальника ДАІ підполковника Ярослава Онищука, капітана Михайла Яковишина, старшого прапорщика Миколи Лановюка. Вони - справжні професіонали. Бердичівським даішникам нині доводиться працювати частенько в екстремальних умовах. Все-таки коли цей підрозділ скоротили рівно в чотири рази (від сорока чоловік залишилося десять), погодьтеся, навантаження зросло. Особливо, якщо врахувати той факт, що хоча Бердичів і райцентр, але через нього проходять траси республіканського значення на Вінницю, Житомир, інші великі міста. І по деяких вулицях транспорт йде практично суцільним потоком.

Та й не тільки великовантажні автомобілі поспішають по дорогах. Зараз свої машини є в багатьох сім’ях. З одного боку це дуже добре, з іншого - створює додаткові проблеми на дорогах. Як сказав класик - «який росіянин не любить швидкої їзди». А сувора реальність наших днів така, що наші співгромадяни часто сідають за кермо «з великого бодуна». Створюють цим проблеми і собі, і людям. Зараз, коли штрафи за п’яну їзду злетіли, начебто автолюбителі повинні менше порушувати ПДР. Але ж прості смертні і так завжди відповідально поводяться за кермом. А різним там мажорам і багатеньким Буратіно розмір штрафу не указ, без проблем заплатять і знову помчать на недозволених швидкостях...

Цього року підлеглим Ярослава Онищука доводилося не тільки виконувати звичні обов’язки, а й діяти в обстановці, наближеній до бойової. Адже в місті двічі діяли терористи - мінували вокзал, потім обіцяли підірвати кафе «Лісова пісня». Як пізніше з’ясувалося, це були «жарти» наших не зовсім законослухняних громадян. Однак після надходження анонімних дзвінків про «мінування» міліції та іншим силовикам доводилося діяти, як належить. А спробуйте перекрити рух у місті, де машини йдуть суцільним потоком - тут і майстерність потрібні і залізна витримка - адже водії можуть і образливе щось сказати. Мовляв, всі поспішають, а ви тут фігньою займаєтеся...

Але не тільки за важку роботу на дорогах хочеться похвалити офіцерів ДАІ. У Бердичеві недавно з’явився... музей історії міліції. Є там і чимало експонатів, що розповідають про наших автоінспекторів. Побували у музеї і ми. Тут є і старовинна форма постових, і мотоцикл старенький, на якому колись їздили післявоєнні даішники. Ярослав, як справжній екскурсовод, в музеї відчуває себе, як риба у воді, може багато цікавого розповісти. А ще бердичівські міліціонери - є шефами місцевого дитячого будинку. Часто бувають у дітей, дарують їм прості, але потрібні подарунки, веселять смішними історіями. Ось і на Новий рік напевно заглянуть до своїх підопічних... Адже так приємно бувати там, де тебе завжди чекають