|
Сьогодні вже можна впевнено констатувати, що вибори в Україні не тільки відбулися, але й завершилися. При цьому, завершилися прогнозовано. По суті, до початку народного волевиявлення інтриг було тільки дві: чи буде другий тур виборів, і якщо буде — то хто складе конкуренцію у ньому Петру Порошенку — Юлія Тимошенко чи Сергій Тігіпко. Принаймні, ні соціологи, ні політологи не ставили під сумнів беззаперечну перевагу Петра Порошенка. Натомість, згідно оприлюднених ними даних, і Юлія Тимошенко, і Сергій Тігіпко мали приблизно рівні шанси на друге місце. Правда, окремі політологи за кілька днів до виборів висловили свою думку про те, що підсумковий результат Олега Ляшка може стати для багатьох відвертою несподіванкою.
Зрештою, люди самі все розставили на місця. Як зазначають у Центральній виборчій комісії, другого туру виборів не буде — Президента обрали вже у першому турі, ним стане Петро Порошенко. Прогнозовано другою, але з величезним
відставанням опинилася Юлія Тимошенко. Натомість, подальший “розклад сил” дещо приголомшив та присоромив окремих і соціологів, і політологів. Третім із вражаючим (як для нього) результатом став Олег Ляшко. Натомість, Сергій Тігіпко ділить четверте-п’яте місця із Анатолієм Гриценком. Ще одна відверта несподіванка — надзвичайно низький рейтинг Олега Тягнибока, який відстав навіть від затятого ідейного противника — Петра Симоменка. Зважаючи на результати парламентських виборів 2012 року, з яких не пройшло і двох років, падіння Олега Тягнибока найбільш вражаюча — майже у десять разів.
Наразі ми не розбиратимемося у тому, чому так сталося — це підстава для довгих дискусій, досліджень та версій. Головне те, що тепер зміниться у політичному житті, зокрема, нашого Бердичева. Адже картина у ньому практично не відрізняється від загальнодержавної, хіба що відмінності у певних відсотках кандидатів.
Очевидно, що не можна ототожнювати результати президентських виборів суто із політичними симпатіями громадян: голосування за того чи іншого кандидата ще не означає, що люди віддали б свої голоси за партію, яку він представляє. У цій ситуації прогнози для окремих бердичівських партійців взагалі виглядають гнітюче. Прикладом цьому яскраво слугують вибори у Києві. Там, за попередніми даними, на посаду мера впевнено перемагає Віталій Кличко (за результатами підрахунку половини голосів він набирає понад 56%). У той же час, очолювана ним партія УДАР, хоча теж залишається лідером перегонів, але має дещо скромніший результат: трохи менше 40%.
Протягом останнього десятиліття незмінним лідером симпатій бердичівлян залишалася Юлія Тимошенко та очолювана нею політисила: спочатку — БЮТ, потім “Батьківщина”. Це спостерігалося постійно і під час парламентських виборів, і місцевих. При цьому, перевага була достатньо значною. Але голосування 25 травня показало, що бердичівляни почали змінювати свої вподобання. Очевидно, не можна сказати, якими б були результати партій, якби вибори відбувалися у минулу неділю. Звісно, якщо брати до уваги “партійних” кандидатів (якою є Юлія Тимошенко), то “батьківщинці” і досі залишаються лідерами. Але, нагадаємо, участі у виборах не брав ні Віталій Кличко, ні його “УДАР”.
Нагадаємо, Петро Порошенко нині не має “своєї” партії — торік “Солідарність”, котру він очолював багато років, влилася до складу “Батьківщини”. Так само не має послідовників і Сергій Тігіпко, “Сильна Україна” якого ще кілька років тому увійшла до складу Партії регіонів. Хоча “сильноукраїнці” наразі і представлені у міській раді і, зважаючи на рейтинг Сергія Тігіпка, теоретично могли б знову пройти до ради. Але зробити це їм зараз буде дуже складно: “Сильної україни” вже немає, а робити це під брендом Партії регіонів, на даному етапі, щонайменше — безглуздо. Голосування за кандидата від цієї політсили Михайла Добкіна у Бердичеві показало, що регіонали втратили будь-яку популярність. Тож тепер нинішнім депутатам міської ради — колишнім регіоналам, треба буде або шукати іншу політичну силу, або дати дорогу іншим.
Олег Ляшко у Бердичеві, хоча й мав деяких своїх послідовників, та про них було практично нічого не чути. Але вже зараз можна спрогнозувати, що до лав Радикальної партії (її якраз очолює Олег Ляшко) поспішать чимало бажаючих і ми про них ще почуємо.
Головне, щоб не вийшло так, як зі “Свободою”.
Найгірший за всю історію результат показали комуністи. Принаймні, їхній лідер Петро Симоненко у Бердичеві не набрав і 2%. Але, при всьому цьому, бердичівляни показали, що комуністичні ідеї у них більш переважаючі над націоналістичними. Принаймні, Олег Тягнибок виявився у рейтингу нижче від Петра Симоненка.
На результаті “Свободи”, вважаємо, слід зупинитися окремо. Хоча б тому, що саме у Бердичеві в останні два роки свободівці почали називати себе ледь не головною партією, яка представляє інтереси всієї громади. Вимагали навіть включення своїх представників (одразу двох) до складу виконкому та інших органів влади.
Підставою для таких активних дій були результати парламентських виборів. Тоді, у 2012 році, за словами керівника міської “Свободи” Олексія Побережного, ця партія набрала близько чотирьох тисяч голосів у Бердичеві. Відтак, на думку свободівців, значна частина бердичівлян позбавлена можливості впливати на політику у місті.
Зараз важко сказати що вплинуло на нинішній результат свободівців (зокрема, їхнього лідера Олега Тягнибока) — чи то загальнополітична ситуація, чи агресивно-популістська бездіяльність місцевих свободівців. Але факт лишається фактом. Із чотирьох тисяч симпатиків “Свободи” восени 2012 року (за словами Олексія Побережного) у Бердичеві таких зараз залишилося тільки 383 (згідно офіційних даних ЦВК). Десятикратне падіння рейтингу очевидне. Після всього цього хіба має право ця партія та її місцеві “вожді” заявляти, що діють від імені всієї громади? До слова, у Державний реєстр виборців у Бердичеві внесено майже 65 тисяч осіб. Тобто, тільки близько піввідсотка всієї бердичівської громади (яка має право голосу) готові до того, щоб їхні інтереси відстоювали ці партійці.
Зважаючи на нинішню ситуацію, варто зупинитися і на результаті “Свободи” у Бердичівському районі. Адже, нагадаємо, Олексій Побережний довго претендував на посаду голови райдержадміністрації, але громада не сприйняла його кандидатури. Конфлікт вдалося залагодити призначенням іншого очільника району, але бердичівський свободівець тепер є першим заступником голови РДА. Так от, у Бердичівському районі за Олега Тягнибока свої голоси віддали аж 157 виборців із понад двадцяти п’яти тисяч, внесених до Держреєстру. Тобто — 0,62%. Найбільше людей за свободівця проголосували у Гришківцях: загалом сімнадцять чоловік (із 3581). При цьому, мешканці Гальчина, Сьомаків, Кустина, Малих та Великих Гадомців, Дубівки, Обухівки, Кукільні, Агатівки, Мартинівки, Гвіздави, Хмелища, Нового Солотвина і Кикишівки не дали йому жодного свого голосу. Хіба має моральне право після продемонстрованої людьми довіри керувати Бердичівським районом головний свободівець місцевого масштабу?
Очевидно, що і до парламентських, і до місцевих виборів ситуація ще може суттєво помінятися. Зрозуміло, що на орбіту виходять нові політичні сили. Та, як би люди не голосували і зараз, і потім, головне — щоб від волевиявлення потім не було гіркого розчарування та розпачу... |
Просмотрено: 741 раз
