Сповідь матері: командування “кидає” нацгвардійців

“У Вас паніка, не треба нагнітати ситуацію”, - приблизно таку відповідь почула днями від командування однієї із частин Національної гвардії бердичівлянка Любов Іванішина, син якої  вже понад три місяці перебуває у лавах гвардійців. За цей час хлопець, який раніше на собі відчув події Майдану (особливо — лютневого), не зламався, не втратив віри у світле майбутнє своєї держави, прийняв справжнє бойове хрещення на горі Карачун під Слов’янськом.

Увесь час син заспокоював маму: мовляв, усе у них добре, з усім справляються. Серце матері хотіло вірити у добре, але. Днями Максим приїхав додому на кілька днів. Тоді й вдалося поговорити з ним більш-менш нормально, подивитися документи. Любов Василівна розповідає, що син був одним із перших, хто прямо із Майдану вступив до лав Національної гвардії, пройшов відповідне навчання і брав участь у бойових діях на Сході. Але зараз, коли жінка подивилася у документи сина, жахнулася: жодної відмітки про службу немає. Навіть у військовому квитку. Єдиний доказ — довідка про те, що Максим дійсно брав участь у антитерористичній операції з 14 березня по 9 червня цього року. Але навіть у військкоматі жінці сказали, що ця довідка практично не має ніякого значення.

Зараз Максим знову на фронті, повернувся до лав Національної гвардії. А його мама почала оббивати владні кабінети. Вимагає небагато — справедливості і оформлення юридичного статусу Максима. Адже, як вже зазначалося, у військовому квитку — жодної відмітки про службу. У вищевказаній довідці зазначено, що син — снайпер. Не важко передбачити, що він постійно знаходиться зі снайперською гвинтівкою. Елементарна річ: у випадку затримання місцевими правоохоронцями Сходу України, як довести, що ти — український військовий, а не сепаратист?

Любов Іванішина каже, що столичне керівництво частини відмовляється з нею спілкуватися, посилаючись на зайнятість. Закликають не піднімати паніку. А як тут заспокоїтися?

У розмові із нашими журналістами жінка продемонструвала копію контракту її сина, який мав би підтверджувати законність його перебування у лавах Національної гвардії. І тут ми звернули увагу на одну невелику, але надзвичайно важливу деталь. У графі “термін дії договору” зазначено, що він укладений строком на три роки, але діє у період із 14 березня 2014 року по 14 березня ...2014 року. Хочеться вірити, що це — лише механічна помилка укладачів договору. Але, у будь-якому випадку, він підписаний обома сторонами, і виходить, що син Любові Василівни перебував у резерві Національної гвардії тільки ...один день — 14 березня. Увесь інший час — він у нелегальному статусі. Не дай Бог якусь непередбачувану ситуацію — як тоді довести, що син виконував завдання Батьківщини? І як тут не панікувати?

До речі, згідно з другою статтею п’ятого розділу “Інструкції про порядок комплектування військових частин резервістами в особливий період”, затвердженою Наказом міністра внутрішніх справ України ще 7 квітня 2014 року, “після укладення контракту про проходження громадянином України служби у військовому резерві Національної гвардії України відповідальна посадова особа зобов’язана: ...надати разом з двома примірниками контракту військовий квиток резервіста до військової частини для внесення відповідних записів про зарахування на службу у військовому резерві та призначення на посаду”. Але, як стало зрозумілим зі слів Любові Іваницької, наразі ніяких записів до військового квитка її сина не внесено, хоч він знаходиться у лавах гвардійців вже понад три місяці.

Жінка каже, що не панікує. Але і мовчати не збирається, бо йдеться про долю її дитини, яка, не шкодуючи власного життя, захищає свою державу та мир у ній. Любов Іванішина певна, що вона — не одна така у Бердичеві. Саме тому закликає всіх інших бердичівських жінок зі схожою долею дати знати про себе. Для того, щоб об’єднатися і разом шукати правду.

«Матері, дружини, кохані воїнів Національної гвардії! Воїнів, які у більшості пройшли через “Майдан”, залишились живими та більш-менш дружними і за покликом серця пішли боронити Україну... Неозброєними, неодягненими, голодними. А тепер, з’ясовується, іще й без записів у документах, тобто — привидами...

Сестри!.. Звертаюсь до Вас, бо не сила більше мовчати. Нам потрібно згуртуватись та домогтись легалізації. Разом ми  - сила! Не залишаймось мовчки осторонь!

Любов Іванішина, мама бійця Національної гвардії, “резервіста” військової частини №3066 »

Для тих, хто готовий приєднатися до ініціативи Любові Іванішиної, повідомляємо, що це можна зробити за її телефонами: (098) 747-14-90, (063) 411-59-48 або звернутись до редакції “БН”.