Рівно півроку минуло відтоді, як
Бердичів позбувся свого головного пам’ятника Леніну. Нині на центральні площі абсолютно нічого не нагадує, що ще недавно, тут стояв один із найбільших в Україні Іллічів — на його місці залишився абсолютно рівний майданчик.
Але історія зі знесенням пам’ятника для окремих бердичівлян тільки зараз почала підходити до завершального етапу. Нагадаємо, 22 лютого, у суботу, на вимогу чималої кількості громадських організацій та політичних партій було скликано позачергове засідання виконкому, на якому прийняли рішення знести пам’ятник Леніну на Центральній площі і, згодом, перенести його в інше, визначене місце. Про це просили, у тому числі, представники міської організації Компартії України.
Рішення почали втілювати негайно: вже за кілька годин розпочався демонтаж постаменту, свідками чого стали тисячі городян. Правда, пам’ятник довго не піддавався (встановлювали його на совість), тому вдалося знести тільки верхню частину — фігуру самого Леніна. Сказати, що на площі у той момент вирувала ейфорія — не сказати нічого. Здебільшого, молодь, озброївшись молотками, ломами та іншими підручними засобами, ринулась на повалену статую, намагаючись розбити її вщент. Правда, вдавалося це з великим потугами: виходило відбивати тільки окремі виступаючі частини. На зауваження комунальників про те, що пам’ятник не потрібно руйнувати, адже треба зберегти його первісний вигляді, у цей час ніхто не реагував. Більше того: на тих, хто підходив із зауваженнями, молодь кидалася як на саму скульптуру: з молотками, битами та кийками. Не обійшлося тоді і без розбитих голів.
Зрештою, епопея закінчилася — до ночі повалену частину пам’ятника вивезли із площі, а до роботи взялися правоохоронці. Ейфорія-ейфорією, але й закон при цьому порушувати не треба: інакше — за що боролись? Власне, розібратися у тому, хто плутав кам’яну скульптуру із живими людськими головами правоохоронцям було дещо легше, ніж у інших випадках. Адже увесь процес фільмували тисячі зацікавлених, викладаючи згодом своє відео у соціальні мережі. Тому, хто безпосередньо бив по людських головах — встановили досить оперативно.
Опиратися затриманий молодик не став: доказів вчинення ним хуліганства було більш ніж достатньо. Саме тому він не тільки уклав із прокурором угоду про визнання винуватості, але й погодився на призначення покарання у вигляді 240 годин громадських робіт. А вже наступного дня після цього Бердичівський міськрайонний суд затвердив укладену угоду, надавши їй законної сили.
Бердичівські новини