Як би нам не здавалося, але наше життя складається із випадковостей: випадкових зустрічей, слів, дій. Проте, рано чи пізно, всі ці випадковості призводять до закономірності: дружби, пронесеної через роки, нової посади, зростання доходу або зубожіння, трагедій та найбільших досягнень... Інколи ці закономірності — нами домислені, інколи — підкреслені фактами.
Наразі довелося зіштовхнутися з кількома, на перший погляд, випадковостями-закономірностями. Тому робити жодних передчасних висновків не буду. Життя все розставить на свої місця. Але...
Спочатку були мало приховані погрози від окремих столичних високопосадовців та їхніх місцевих «шавок». Потім... Протягом останніх днів на бердичівських автошляхах довелося зіштовхнутися із неприємними обставинами: редакційний автомобіль неодноразово раптово “підрізали” інші автівки, або “вилітали” із бокових вулиць малопримітні транспортні засоби. Хтось скаже: таке буває часто на наших дорогах. Згоден, буває, тому ніяких висновків з цих фактів не робитиму, лише констатую їх.
А днями сталася інша подія: редакційний автомобіль обікрали. Знову хтось скаже, що це — теж не рідкісне явище. Заперечити нічим. Проте... Крадіжка сталася посеред білого дня, в одному із найбільш людних місць Бердичева, одразу після зустрічі із людиною, яка надала нашим журналістам вкрай важливу інформацію стосовно окремих сьогоденних політичних подій у Бердичеві. Звісно, це також може бути збігом. Не заперечую.
Здивувала вибірковість крадіжки: з машини поцупили фотоапарат, диктофон та планшет. Речі, безперечно — не дешеві. Але їхня вартість вимірюється не тільки грошовим еквівалентом, а тим, що вони надзвичайно необхідні у журналістській роботі (кожен репортер це знає). Насторожує важлива деталь: ні магнітола, ні шкіряна куртка, ні документи, ні кілька сотень гривень, які були разом із документами, злодіїв не зацікавили. Гроші вони, безперечно, бачили, адже викинули їх із сумки разом із документами на сидіння. Вибір - дивний, що б хто не казав. На все злодіям знадобилося не більше 15 хвилин.
Я жодним чином не пов’язую з цим випадком іншу деталь, лише констатую факт. На вкрадених носіях знаходилися свідчення людей та окремі документи про діяльність народного депутата України Анжеліки Лабунської.
Відверто: сподівання на міліцію у цій ситуації — мінімальні, хоч зараз перевірка за цим фактом триває. Тому довелося звернутися й до інших компетентних людей. Дізнавшись про обставини крадіжки, вони винесли однозначний вердикт: якби це був банальний “кримінал”, гроші неодмінно забрали б, адже фотоапарат, планшет і диктофон ще треба продати, а тут - “жива” готівка. Висновок один — автомобіль “вели” і було замовлення на конкретний список речей, які необхідно вкрасти.
Єдине, що не врахували злодії (чи замовники?) - не знайшли флешку: вона мініатюрна і загубилася у надрах сумки. Втім, красти її немає сенсу: вже навчений життєвим досвідом, я не зберігаю важливу інформацію на одному носії і в одному місці.
Я маю вищу юридичну освіту, розпочинав свою трудову діяльність у правоохоронних органах, тому знаю і розумію більше, ніж можу зараз написати про цю подію. Дійсно, живемо нині у непрості часи: тривають бойові дії на сході країни, досі не завершилася революція гідності. Вона не звершиться доти, доки негідники правитимуть бал, доки до влади будуть рватися ті, які вважають, що все у цьому житті купується і продається. За 13 років роботи у журналістиці я жодного разу не зрадив своїм переконанням, і не зроблю цього під жодним тиском. Сподіваюсь, що мені почують ті, кого це стосується…
Бердичівські новини
Просмотрено: 711 раз
