Анжеліка Лабунська: шлях від БЮТівки до радикалки через Партію регіонів

Не все під силу Фотошопу: обличчя змінити він може, а душу - ні...

Два роки тому, у жовтні 2012-го, бердичівляни разом із мешканцями Ружинщини, Попільнянщини та Андрушівщини обрали свого народного депутата. Тоді у 63-му виборчому окрузі перемогу із достатньо солідним відривом здобула Анжеліка Лабунська, яка називала себе єдиним кандидатом від об’єднаної опозиції. Імовірно, що саме це й відіграло ключову роль у виборі людей, які мали великі симпатії до тодішньої опозиції.

Якими були ці два роки для всіх мешканців округу та нашого народного депутата, днями підсумувала сама Анжеліка Лабунська, випустивши газетний варіант власного звіту одразу на шести шпальтах. Нині не будемо гадати, як при офіційно зазначеному тиражі у 1000 екземплярів, команді нардепа вдалося донести цей звіт у більшість поштових скриньок мешканців округу (а це, до речі — кілька десятків тисяч квартир та будинків).

Наразі зупинимося на іншому — самому звітові. Він, як вже зазначалося, достатньо об’ємний, багатий на цифри та факти. Щоправда, коли взяти до уваги, власне, саму депутатську діяльність, то їй присвячено лише одну сторінку. Все інше — інтерв’ю Анжеліки Лабунської та інформація про діяльність її Благодійного фонду “ЛАВ” у нашому окрузі.

Навіть поверхового ознайомлення із названим звітом достатньо, щоб зрозуміти — він є не зовсім повним. Зважаючи на ту обставину, що нині Анжеліка Лабунська знову хоче завоювати (чи купити?..) довіру виборців під час голосування 26 жовтня і залишитись народним депутатом, візьмемо на себе сміливість більш детально розповісти про її діяльність протягом останніх двох років.

Правда, спочатку повернемося до більш раннього періоду. Анжеліка Лабунська є народним депутатом ще з 2006 року. Їй вдалося двічі потрапити до парламенту (у 2006 та 2007 роках) за списками Блоку Юлії Тимошенко. Правда, на початку серпня 2011 року Юлію Тимошенко заарештували, а потім — ув’язнили. Вже через два тижні після арешту лідерки “Батьківщини” Анжеліка Лабунська отримала із рук тодішнього Президента Віктора Януковича почесне звання “Заслужений юрист України”. Разом із Анжелікою Лабунською це звання тоді ж було присвоєно і депутатам-регіоналам Юрію Мірошниченку, Юрію Буту, Юрію Воропаєву, Ірині Бережній, а також Сергію Міщенку, котрий (як і Анжеліка Лабунська), на той момент знаходився у фракції БЮТ. Проте, Сергій Міщенко тоді від президентської відзнаки відмовився. Натомість, Анжеліка Вікторівна не тільки прийняла відзнаку, а (на вдячність за неї?) через два тижні вийшла із фракції БЮТ у Верховній Раді. Це сталося рівно через місяць після арешту Юлії Тимошенко.

Проголосувала за Азарова

Тим не менше, саме на “посадці” лідерки “Батьківщини” зробила ставку Анжеліка Лабунська під час виборів 2012-го року. Вона пообіцяла виборцям ініціювати звільнення Юлії Тимошенко й, у жодному випадку, не бути у новому парламенті із Партією регіонів. Чому ще тоді, перебуваючи у парламенті попереднього скликання, Анжеліка Лабунська не подала законопроекту, який дозволив би звільнити лідера опозиції, народний депутат не говорила. Натомість, на всіх біг-бордах та листівках-агітках вона була зображена разом із Юлією Тимошенко, яка, ніби-то, закликала проголосувати саме за Анжеліку Лабунську. Пам’ятаєте?

Але мало хто знає про те, що за кілька днів до голосування (нагадаємо, йдеться про 2012 рік), Бердичів відвідав один із лідерів об’єднаної опозиції Анатолій Гриценко. Він назвав Анжеліку Лабунську політичною «тушкою», яка не має жодного права позиціонувати себе з об’єднаною опозицією та з Юлією Тимошенко, яку вона (Анжеліка Лабунська - ред.) зрадила. Але ця правдива інформація з’явилася надто запізно: оманливі біг-борди та листівки із зображенням Лабунської поруч з Юлією Тимошенко зробили свою справу.

В принципі, як і обіцяла Анжеліка Лабунська, після виборів 2012-го року вона дійсно залишилася позафракційною і офіційно не приєдналася до Партії регіонів. Тим не менше, вже на другий день роботи новообраного парламенту (13 грудня 2012 р.) Анжеліка Лабунська, разом із регіоналами та комуністами, проголосувала за призначення Миколи Азарова (тодішній голова Партії регіонів) Прем’єр-міністром України, про що свідчать офіційні дані на сайті Верховної Ради України. Про цей факт Анжеліка Лабунська у своєму звіті чомусь промовчала і, взагалі, мало його афішує.

Плідна співпраця з регіоналами

Перший рік законотворчої діяльності після обрання у 2012 році виявився для Анжеліки Лабунської не надто плідним. За рік вона подала до парламенту лише 12 законопроектів. При цьому, незважаючи на запевнення, що не буде ніякої співпраці з Партією регіонів, частину законопроектів Анжеліка Лабунська розробила у співавторстві із регіоналами Іриною Бережною, Сергієм Ківаловим, Віктором Бондарем, Віталієм Журавським, Юрієм Поляченком, Катериною Ващук та іншими.

Як і обіцяла народний депутат, вона дійсно подала законопроект про звільнення Юлії Тимошенко з-за грат. Але, за словами самої Анжеліки Лабунської, проект її закону було подано у листопаді 2013 року. Тобто, тільки через рік після парламентських виборів, і у ньому містилася тільки одна вимога: доповнити статтю 84 Кримінального Кодексу України чотирма абзацами. Таким чином, можна констатувати, що Заслуженому юристу України знадобився цілий рік для того, щоб підготувати чотири абзаци змін до діючого закону і, нарешті, виконати свою передвиборчу обіцянку (хоча закон тоді не прийняли).

Ще цікавішим є законопроект щодо відповідальності роботодавця за порушення законодавчо встановлених вимог про здійснення рівної оплати праці жінок і чоловіків, одним із співавторів якого також є Анжеліка Лабунська. Розробляла його група депутатів у кількості 18 осіб. А у самому проекті закону, розміщеному на офіційному сайті Верховної Ради, містилося ...18 слів (без прийменників та сполучників). Тобто, на кожного депутата прийшлося по одному слову закону.

Депутатські гойдалки

Прямі страшні наслідки виборчої кампанії для бердичівлян стали відчутними навесні 2013 року. 13 травня зламана гойдалка, встановлена фондом Анжеліки Лабунської під час виборчої кампанії у дворі на вулиці Котовського у Бердичеві, вбила семирічну дівчинку.

Того ж року, на тій само вулиці, але поруч з іншими багатоповерхівками, складні фізичні травми внаслідок руйнування іншої гойдалки Анжеліки Лабунської отримала ще одна дитина.

Подальші перевірки технічного стану цих та інших гойдалок Анжеліки Лабунської засвідчили: подальша їх експлуатація є небезпечною і несе загрозу життю та здоров’ю дітей. Як виявилося, фонд “ЛАВ, встановивши гойдалки, сертифікати якості не надав і  не передав їх на баланс організацій, котрі мали б можливість за ними доглядати.

А потім був Майдан...

Другий рік депутатської діяльності виявився значно насиченішим, ніж попередній. Пов’язано це, у першу чергу, із загальновідомими подіями у нашій державі. До пори до часу, Анжеліка Лабунська не дуже “світилася” у подіях, хоча кілька зображень із київського Майдану розмістила у соціальних мережах. Не активізувалася Анжеліка Лабунська і у січні, разом з іншими депутатами, відпочиваючи на довгих парламентських канікулах (а тоді вже були перші жертви Майдану).

А потім був кінець лютого. Що насправді у той час  робила Анжеліка Лабунська — достеменно невідомо, хоч зараз вона й розповідає, що була одним із перших ініціаторів скликання засідання Верховної Ради 20 лютого. Останні дні лютого-перші числа березня в Україні були присвячені формуванню центральної вертикалі влади. При цьому, народні депутати, до формування уряду, зауважували, що парламент, на той момент, був чи не єдиною легітимною структурою влади, яка існувала у державі. Саме тому обранці активно взялися і до визначення складу Кабінету Міністрів, і до шляхів подолання кризової ситуації, і до прийняття нових чи скасування діючих законів.

Прикметно, що на перших порах чітко сформульованої повістки денної парламент не мав: питання вносилися у повістку протягом дня і одразу голосувалися як закони. Легітимність прийнятих депутатами актів згодом ще оцінять правозахисники. Наразі ж діяв принцип “політичної доцільності”.

А у неділю 2 березня засідання Верховної Ради взагалі було закритим — вирішувалося питання національної безпеки. Тому, що дійсно думали депутати з приводу подій, які відбуваються у нашій державі та навколо неї, здебільшого, залишалося поза кадром. Не виняток — і народний депутат нашого округу Анжеліка Лабунська.

В опозиції до “Батьківщини”

Певною мірою свою позицію Анжеліка Лабунська спробувала тоді пояснити у соціальних мережах інтернету, зокрема у «Фейсбуці», де поки наш народний депутат має власну сторінку. Тоді стало очевидно: після повалення режиму Януковича, Анжеліка Лабунська різко змінила орбіту своєї діяльності і пішла у жорстку опозицію до “Батьківщини”.

Ще 26 лютого народний депутат виступила із відкритим листом до Юлії Тимошенко, в якому повідомила, що Майдан наразі не завершений і люди будуть стояти на ньому, доки не побачать реальних змін. Зі сподіванням того, що Юлія Тимошенко почує Анжеліку Лабунську, народний депутат відзначила, що відповідь на поставлене Олександром Турчиновим запитання про те, де Анжеліка Лабунська була під час Майдану, дадуть люди, з якими вона була у цей час.

Правда, вже через кілька годин потому обраниця запевнила, дослівно (цитата із «Фейсбуку»): “Ухожу в жесткую оппозицию к Батькивщине! Горбатого могила исправит!!! А Свобода, ОПГ по хлебанию из корыта! И когда уже подавятся?!». Чому Анжеліка Лабунська вирішила піти у жорстку опозицію до Батьківщини (мабуть, малася на увазі однойменна партія, а не Україна в цілому) і що таке ОПГ — парламентар не пояснила. Відзначимо, що у середовищі юристів (яким є і Анжеліка Лабунська) термін “ОПГ” вживається як скорочена абревіатура від “организованная преступная группировка”.

Минуло ще кілька годин, і у тому ж «Фейсбуці» Анжеліка Вікторівна пообіцяла вранці пояснити всім, чому вона кілька років тому вийшла із фракції БЮТ (це сталося через кілька тижнів після арешту Юлії Тимошенко), чому її “раптом прорвало” і чому вона не буде голосувати за новий КабМін. При цьому, народний депутат пообіцяла ще й документ якийсь прикласти. “А то  у многих возникает вопрос, с чего бы это вдруг меня так понесло!!!»  - написала у соціальній мережі народний депутат.

Хоча, вже вранці 27 лютого Анжеліка Лабунська сповістила, що не спала цілу ніч, а вдень вона таки проголосувала за уряд на чолі із Арсенієм Яценюком. Жодних пояснень про причини виходу із фракції БЮТ та інших нюансів Анжеліка Лабунська у «Фейсбуці» не написала, натомість відзначила, що “замовкає, але на час, бо цілісність країни дорожча”.

ДИВний злам сторінки

Останнє повідомлення на сторінці Анжеліки Лабунської у «Фейсбуку» від її імені було датоване 27-им лютого, у якому народний депутат у черговий раз піддала критиці діяльність Свободи (мабуть, партії?). Та раптом, за кілька днів, сторінка Анжеліки Лабунської суттєво змінилася — з неї зникли абсолютно всі записи за останні роки, крім кількох привітань із днем народження у 2013 році. Сама Анжеліка Лабунська тут же повідомила, що вночі її сторінку було зламано і видалено всі записи.

Чому відбулося таке переосмислення цінностей нашим народним депутатом, стало відомо вже під час президентських виборів навесні 2014 року. Анжеліка Лабунська раптом опинилася не просто у команді Петра Порошенка, але й стала його довіреною особою як кандидата у Президенти України. Правда, чомусь цю функцію вона виконувала не у своєму окрузі, а в сусідньому.

Потрійна зрада

Зрештою, Петро Порошенко став Президентом України. Нині невідомо, чи були якісь розмови між ним та його довіреною особою Анжелікою Лабунською після виборів. Але вже з середини літа Анжеліку Лабунську стали все частіше помічати у компанії нардепа Олега Ляшка. А наприкінці літа 2014-го року Анжеліка Лабунська, фактично, відкрито виступила проти Петра Порошенка на своїх сторінках у соціальних мережах, а Олег Ляшко, навпаки — почав публічно підтримувати Лабунську. Що цікаво: в той час,  коли Анжеліка Лабунська у Фейсбуку критикувала Петра Порошенка, її помічник — Валерій Шелепа — відкрито називав Президента, м’яко кажучи, людиною нетрадиційної орієнтації (ті вислови, які він дійсно вживав, друкувати не наважуємося).