У Бердичеві триває повторний підрахунок голосів. Фальсифікацій не підтверджено

Такого прецеденту Україна ще не знала: вперше в її історії під час проведення виборів будь-якого рівня здійсюється повний перерахунок голосів у межах всього округу. Як ставитися до того, що це проводиться у нашому 63-му виборчому окрузі — кожен вирішуватиме сам для себе. Але факт лишається фактом: через наш округ (більшою мірою) Центральна виборча комісія так і не змогла проголосити остаточні результати виборів до Верховної Ради України у встановлений законом термін.

Все почалося ще у середу, 5 листопада, коли житомирський апеляційний адміністративний суд розглядав апеляцію команди кандидата у народні депутати Павла Жебрівського на рішення нижчестоящого суду. Нагадаємо, представники Павла Жебрівського та Анжеліки Лабунської, посилаючись на однакові порушення, нібито, виявлені ними під час проведення підрахунку голосів у 63-му окрузі, вимагали провести повторний підрахунок голосів, а, у кращому для себе випадку, взагалі визнати вибори такими, що не відбулися. Позивачі вважали, що результати виборів сфальсифіковані. На це, на їхню думку, вказували різні обставини: і що наша окружна комісія однією із перших в Україні підрахувала всі голоси (виявляється, це — недолік?), і що було багато недійсних бюлетенів, до яких потрапляли, перш за все, ті бюлетені, у яких не було жодної позначки або виборці закреслювали всіх кандидатів). Головне ж, стверджували позивачі: всі протоколи були сфальсифіковані, писалися ледь не під диктант членів окружкому. Навіть, демонстрували відео, на якому вони, начебто, помітили фальсифікації.

Зрештою, суди першої інстанції відмовили обом позивачам, визнавши дії окружної комісії законними, а факти фальсифікацій — не доведеними. Наприклад, позивачі у суді так і не змогли чітко зазначити: що переписували члени дільничих комісій - дійсно протоколи чи якісь листи рідним.

Не будемо зараз детально вдаватися у юридичну термінологію, яка для більшості українців є не надто важливою — для цього ще прийде час. Зазначимо тільки, що позивачі із рішеннями судів не погодилися і, як вже зазначалося, подали апеляцію. У вівторок, 4 листопада, апеляційний суд, розглянувши доводи представників Анжеліки Лабунської, підтвердив рішення суду першої інстанції: доказів фальсифікацій немає, тож підстави для перерахунку відсутні.

А вже наступного дня, у середу 5 листопада, мала розглядатися апеляція команди Павла Жебрівського. Здавалося, нічого складного не буде: цей само суд вже відмовив Анжеліці Лабунській. Тому, зважаючи на це рішення, відмовлять і Павлу Жебрівському, адже аргументи у його представників були такі само, як і у попередньому випадку.

“Підлюстраційний” суд

Та все пішло по-іншому. Перед самим початком судового засідання апеляційний суд раптово почали пікетувати кілька десятків чоловік з прапорами та вимогами люструвати голову Житомирського апеляційного адміністративного суду Катерину Франовську. Як виявилося згодом — саме вона, разом зі ще двома суддями, мали розглядати апеляцію представників Жебрівського.

Що це було — дійсно недовіра громадськості до судді чи тиск на людей у мантії, невідомо. Але, помітингувавши, “люстратори” розійшлися, а до зали, де відбувалося судове засідання, зайшли кілька представників житомирського Автомайдану.

Сенсу переповідати хід судового засідання наразі немає жодного. Суд виніс доволі оригінальне рішення: визнавши, що “встановлені під час розгляду справи порушення вимог виборчого законодавства викликають сумніви у достовірності даних” по дванадцяти дільницях округу і “можуть свідчити про наявність ознак підробки виборчої документації”, служителі Феміди вирішили, що ці порушення можуть вказувати на наявність системи порушень у всьому окрузі. Зауважте: не вказують, а МОЖУТЬ вказувати. Тому Апеляційний суд прийняв рішення провести перерахунок голосів не на цих дванадцяти дільницях, а на всіх 225-ти. Тобто, у всьому окрузі, про що позивач, до речі, у своїй заяві не просив. Однією із реплік суду, сказаних представникам ОВК в ході засідання, було: “Вам що, важко взяти і перерахувати?”. Наскільки це титанічна робота судді навіть не здогадувалися.

Рішення є, процедури нема

Ми не будемо давати оцінку рішенню суду — залишимо цю справу правоохоронцям. Вже відомо, що до Служби безпеки України надійшла заява про незаконне втручання у автоматизовану систему документообігу суду у період з 2 по 4 листопада. СБУ має перевірити, чому справу за апеляцією команди Павла Жебрівського розглядала саме Катерина Франовська, яка, нібито, не мала первинного права це робити (справи у суді зараз розподіляються не за чиєюсь вказівкою, а це робить комп’ютер, не дивлячись на складність справи, регалії та посади суддів чи учасників процесу).

Втім, зупинимося на іншому. Хоча суд і прийняв рішення провести повний перерахунок голосів на всьому окрузі, як зробити це на практиці було невідомо. Справа у тому, що в законі ця процедура ніяким чином не прописана. Існує механізм перерахунку під час здачі документів дільничими комісіями окружній. А коли ці документи, в тому числі — бюлетні, вже передані, закон не регламентує. Тому ніхто толком не знав: як проводити перерахунок, у якій послідовності, хто при цьому має бути присутнім і тому подібне.

Через це члени окружної комісії вирішили звернутися до того самого суду за роз’ясненням: як проводити перерахунок, що й зробили у п’ятницю. Та суд зняв із себе всю відповідальність: дав відповідь, що він не тлумачить своїх рішень, а як робити на практиці перерахунок — треба читати у законі. Те, що законодавство не передбачає цієї процедури, на суддів не вплинуло.

Без СБУ не розібратись

Зрештою, у суботу у Бердичеві приступили до перерахунку. Розпочали із “проблемних” дільниць, про які скаржники казали, що там найбільше фальсифікацій. Зокрема, дільниць у Гришківцях, Дмитрівці, Бердичеві, виправних колоніях. Той, хто ніколи не бачив як проводиться підрахунок (чи перерахунок) голосів, дійсно може сказати, що тут такого: взяти і перелічити папірці. Насправді ж, процес перерахунку включає у себе не тільки повну перевірку бюлетнів (загалом це понад 160 тисяч), але ще й складання протоколів за кожним таким випадком: ця процедура буває довша за сам перерахунок.

Тому, процес відбувається не так швидко, як того хотілося б окремим учасникам виборчого процесу. І справа не у небажанні членів окружної комісії виконувати свої обов'язки швидко.

Згідно встановленої ОВК процедури, повторний підрахунок голосів має обов'язково відбуватися у присутності членів дільничої виборчої комісії, результати виборів на якій перевіряють у той чи інший момент. І тут виникла проблема. Коли комісії з Бердичева та Бердичівського району без зволікань прибувають у ОВК за першим викликом, то представники комісій з інших районів роблять це не надто охоче.

Зокрема, у минулий понеділок члени окружкому та всі присутні під час перерахунку особи довго чекали на приїзд членів дільниці, розташованої у Ружині. Тут, до слова, з великим відривом переміг Павло Жебрівський. Але до Бердичева приїхала, чомусь, тільки одна представниця ДВК: голова комісії бути присутньою під час перерахунку навідріз відмовилася. Не прибули також ні її заступник, ні секретар комісії, без яких проведення перерахунку неможливе. Учасники перемовин із головою ДВК з боку окружної комісії зазначають: були і сльози з боку голови ДВК, й істерика, але жінка категорично не збиралася бути присутньою під час повторного підрахунку голосів. Вже це, саме по собі, викликало певні сумніви.

Саме тому окружна комісія звернулася до керівництва управління Служби безпеки України з проханням примусово доставити членів та керівників названої виборчої дільниці до Бердичева. Зрештою, у вівторок членів цієї дільниці таки привезли до окружкому.

Людський фактор

Таким чином, станом на вечір вівторка було повторно перераховано голоси на менш ніж тридцяти дільницях округу. Найголовніше не це, а те, які результати приніс повторний підрахунок голосів. Той, хто очікував на голосні викриття, звинувачував комісії у масових фальсифікаціях та підробці документів, м’яко кажучи, спіймав облизня. На жодній, підкреслюємо — жодній, дільниці, вказаних у позовних заявах і Анжеліки Лабунської, і Павла Жебрівського не встановлено жодної фальсифікації чи спотворення результатів волевиявлення. У більшості випадків повторний підрахунок повністю підтверджує попередні результати, вказані у, нібито, сфальсифікованих протоколах.

Звісно, у деяких випадках виникають маленькі розбіжності. Наприклад, комусь зарахували один зайвий голос на всю дільницю, а комусь — не додали. При цьому, таке явище є поодиноким, спостерігається далеко не на кожній дільниці і стосується всіх, ще раз підкреслимо — всіх, кандидатів: і Олександра Ревеги, і Павла Жебрівського, і Анжеліки Лабунської, і Олексія Побережного, і Станіслава Лужанського, і Андрія Дідура, і Костянтина Демчука, й інших кандидатів. Самі члени комісій та, навіть, численні спостерігачі за процесом перерахунку, не роблять із цього жодного скандалу і називають це “людським фактором”: провівши на ногах добу-півтори під час самих виборів, члени ДВК могли просто автоматично покласти один бюлетень не у той пакет чи просто не догледіти.

Загалом, підсумовуючи, станом на вечір вівторка повторно перераховано голоси на 27 дільницях (у тому числі — 22 із Бердичева та району), після яких результати виглядають наступним чином. У Павла Жебрівського стало на 3 голоси виборців менше, у Олександра Ревеги — на 6 голосів, у Анжеліки Лабунської, Андрія Дідура та Костянтина Демчука — на 1 голос, у Олексія Побережного, Олександра Ігнатенка і Станіслава Лужанського по голосу додалося.

Що далі?

Процес перерахунку триває. Наскільки він буде тривалим — передбачити складно. Багато що залежить не тільки від ОВК, але й від дільничих комісій, їхнього бажання брати активну участь у перерахунку. Та важливо навіть не те, коли закінчиться повторний підрахунок, а те, що буде далі, чи визнають сторони результати перерахунку. У першу чергу — представники Павла Жебрівського та Анжеліки Лабунської, які позивалися до ОВК. Адже вже зараз очевидно, що жодних фальсифікацій під час виборів та підрахунку голосів не було. Якби були, то розрив між Олександром Ревегою та Павлом Жебрівським скоротився б не на три голоси після перерахованих двадцяти семи дільниць (восьма частина всього округу), а на десятки чи й сотні голосів. Це ще врахуйте, що досі окружком майже не перераховував бюлетні Андрушівського, Ружинського і Попільнянського районів — вотчині Павла Жебрівського.

Визнають нарешті переможені свою поразку, зберігши хоч якось свою гідність, чи й далі судитимуться, кричатимуть на всю країну з екранів телевізора про фальсифікації та обзиватимуть бердичівлян “сворою”, як дехто з них робить це зараз у соціальних мережах?