Eсли Вы хотите оставить комментарий к данной статье, то Вам необходимо зарегистрироваться на сайте.
Цей день в історії Бердичева
Категория:
1987 р. —
єпископ Житомирський та Овруцький Іоан (Іван Боднарчук) призначає настоятелем Миколаївської церкви і благочинним Бердичівської округи протоієрея отця Григорія (Григорія Боднарчука). На цій посаді отець Григорій спрямовує свою діяльність на відродження богослужінь, які фактично припинились за часів Радянської влади, – за його ініціативи служба у Свято-Миколаївській церкві проводиться щоденно. Також о. Григорій організовує професійний церковний хор. За роки діяльності священика Свято-Миколаївський храм прикрашається новими розписами, розписується і центральний вівтар. Територія навколо храму облагороджується та обгороджується.
1925 р. —
цього дня газета "Радянський шлях" на своїх сторінках повідомила про те, що Одеська кінофабрика розпочала у Бердичеві зйомки кінофільму під назвою "1920-1921 роки". Режисер – Аксель Францевич Лундін, автор сценарію – Григорій Іванович Дробін. У зйомках фільму взяли участь воїни 3-ї Бесарабської кавалерійської дивізії, що дислокується в Бердичеві. Коли завершились зйомки, коли і під якою остаточною назвою вийшов фільм, встановити, нажаль, не вдалось (у 1925-1926 рр. Аксель Лундін створив на Одеській кінофабриці декілька фільмів під назвами "Людина з лісу", "Пригоди полтинника", "П.К.П. / Пілсудський купив Петлюру" та "Марійка").
1918 р. —
в ніч з 16 на 17 листопада у Білій Церкві військами на чолі з Директорією було піднято збройне повстання проти влади Павла Скоропадського. Вже 18 листопада на бік Директорії перейшов і Окремий Чорноморський кіш під командуванням військового старшини Василя Пелещука (капітана російської армії), який дислокується в цей час у Бердичеві.
1917 р. —
у приміщенні міського театру по вулиці Білопільській (нині вулиця Європейська, до 2013 року тут знаходився районний Будинок культури) розпочав свою роботу надзвичайний з'їзд Південно-Західного фронту, на якому були присутні близько 700 чоловік. Крім 267-и більшовиків у з'їзді взяли участь також 213 есерів, 47 меншовиків, 73 члени дрібнобуржуазних та націоналістичних партій. Жодна з представлених на з'їзді партій не мала абсолютної більшості. Це і зумовило гостру, багатоденну політичну боротьбу на з'їзді. Погано освітлений, холодний зал театру переповнений. Майже всі палять солдатську махорку. Але в гарячих дебатах ці незручності ніхто не помічає. Виступають по багато разів – регламенту практично немає. Промови одних зустрічають схвальними, інших – обуреними вигуками. Одним з питань, що обговорювались, стало питання про вихід країни з війни і підписання акту про мир.
1917 р. —
у селі Салтиков (нині місто Губкін Білгородської області, РФ) в родині селянина народився Найдін Григорій Миколайович (1917-1977) – учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу. Григорій Найдін приймає участь у Вітчизняній війні з червня 1941 року. Будучи командиром танку БТ-7 9-го танкового полку 5-ї танкової дивізії сержант Григорій Найдін у бою 25 червня 1941 року біля селища Рудишкес (Литва) відкрив вогонь по колоні танків противника, знищив і пошкодив 12 танків та 10 гармат. За цей подвиг у червні 1944 року йому присвоєно звання Герой Радянського Союзу. З 1966 року гвардії полковник Григорій Найдін – у запасі. Проживає у Бердичеві, працює секретарем партійної організації райоб'єднання "Сільгосптехніка". Помер Григорій Миколайович Найдін 10 грудня 1977 року. Похований у північно-західній частині нового міського кладовища.
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Просмотрено: 349 раз
