Eсли Вы хотите оставить комментарий к данной статье, то Вам необходимо зарегистрироваться на сайте.
Цей день в історії Бердичева
Категория:
2005 р. —
у Бердичеві на стіні будинку №9 по вулиці Чорновола (до цього вулиця мала назву вулиця 9 Січня) в рамках заходів до Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій (з 2007 року – День пам'яті жертв голодоморів) під час урочистого мітингу відкрито меморіальну дошку на честь Героя України, багаторічного в'язня-дисидента В'ячеслава Чорновола. Напис на дошці:
"Ця вулиця названа на честь борця за незалежність України, політика, державного діяча, лідера НРУ, Героя України Чорновола В'ячеслава Максимовича 24.12.1937 – 25.03.1999".
у період з 26 по 30 листопада в наслідок налипання та миттєвого намерзання снігу на проводи та кабелі електрозв'язку і обриву проводів було пошкоджено значну кількість споруд зв'язку як у Бердичеві, так і в Бердичівському районі. Стихія мала наступні наслідки: поламано 55 дерев'яних опор та більше 20 залізобетонних, пошкоджено більш як 50 км стальних проводів. У перші дні стихії з-за обривів електропроводів та ліній залишились без телефонного зв'язку 30 населених пунктів – половина з усіх населених пунктів Бердичівщини. Лише через місяць напруженої праці зв’язківцям вдалося відбудувати пошкоджені лінії та відновити зв'язок з селами району.
1999 р. —
у Бердичеві відбулося урочисте відкриття новозбудованого Дому молитви Християн Віри Євангельської, що розташувався по вулиці Карла Маркса, 40. За основу архітектурного проекту голова місії "Світанок" Леонід Бондаренко обрав проект збудованого у місті Рівному Дому молитви. Доопрацював проект і прив’язав його до місцевості головний архітектор міста Олександр Коляда. Саме будівництво Дому молитви велося з 1994 по 1999 рік методом толоки: в окремі дні на будівельному майданчику працювало до 150 віруючих. Не залишились осторонь цього будівництва і одновірці як з України, так і з-за кордону, які допомагали матеріально. І сьогодні ця перлина народного будівництва, що оточена ажурним кованим парканом, є дійсною прикрасою міста, в який щонеділі збирається більше тисячі жителів міста та району.
1917 р. —
Військово-Революційний комітет Південно-Західного фронту видає наказ №1, у якому проголосив, що "тільки влада Ради Народних Комісарів відповідальна перед Радою робітничих, солдатських і селянських депутатів, є вищою владою в країні, а владою в армії – Верховний головнокомандуючий т. Криленко". Також без дозволу Військово-Революційного комітету заборонялося передислоковувати військові частини. Замість есерівсько-меншовицької газети "Голос фронта" почала виходити більшовицька газета "Известия ВРК Юго-Западного фронта". Начальником (комендантом) Бердичівського гарнізону став більшовик С.П. Медведовський. В комуністичній історіографії цей день вважався днем проголошення в Бердичеві Радянської влади. Але навряд чи можна стверджувати, що більшовики повністю контролювали місто, оскільки в Бердичеві залишився існувати штаб Південно-Західного фронту з вірними йому військами. Крім того, в місті перебувала Верховна фронтова Рада, підпорядкована Українській Центральній Раді. Так і сталося: вже через тиждень – в ніч з 2 на 3 грудня – війська, вірні Центральній Раді, встановили над містом контроль, частину членів Військово-Революційного комітету було заарештовано, газету "Известия" закрили.
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Просмотрено: 357 раз
