Благодійні скриньки – дійсно благодійні?

Ще Альфред Тенісон у одній з своїх промов сказав, що «дорожче всіх титулів- добре серце».

І це дійсно так, оскільки нічого не цінується так дорого і не коштує так дешево, як добрата, порядність, здатність до переживання та співчуття.

Сьогодні доброта актуальна, як ніколи. До цих акцій долучаються всі – навіть ті, яким байдуже насправді.

Молоді люди з благодійними скриньками, що збирають кошти на благочинність не можуть бути непоміченими. Навіть в нашому маленькому Бердичеві їх доволі багато.

Зазвичай ці волонтери посміхаються, тримають перед собою прозорі коробки, просять перехожих кинути декілька гривень на допомогу військовим чи на лікування дитини.

На благодійній коробці – фото того, хто потребує допомоги, сумний діагноз, назва благодійного фонду, яка в більшості випадків не запам’ятовується.

Дехто з перехожих кидає гроші, оскільки спрацьовує людська жалість та небайдужість, а ще думка по те, що саме твоя грошова купюра може врятувати комусь життя. Є й такі, що ігнорують, оскільки переконані, що це ніякі не волонтери, а всього лише шахраї, які таким способом збирають собі необхідну суму грошей.

Як же знати, хто це насправді? І не потрапити на «вудочку» шахрая, як «рибка»?

Одного разу, коли до мене підійшов хлопець з благодійною скринькою, я спробувала у нього запитати, з якого він фонду і чи може він це підтвердити, але він подивився на мене такими очима- повними відчаю і суму, і сказав: «Девушка, как вам не стыдно? Ми вообще то занимаемся благим делом, собираем деньги на лечение ребенку. Не хотите помогать – не надо, но не нужно так уже нагло себя вести!».

Що я могла відповісти після такого? Ясне діло- вкинула гроші і пішла геть з червоними від сорому щоками.

Однак, чи був то насправді представник з благодійго фонду- невідомо. Та й сама процедура роботи таких фондів викликає підозри. Бо іноді, коли мова заходить про гроші, то виявляється, що збирають кошти не тільки тому, що серце добре і є необхідність допомогти, а тому що принаймні третина від зібраного йде до кишені волонтерів.

То як виходить? Зарплату таким волонтерам люди платять зі своїх гаманців? Гарна політика, чи не так?

Саме тому, я вирішила, що більше не буду кидати гроші в подібні скриньки: ні для кого. Не тому, що я безсердечна, чи не вмію співчувати, а тому, що я не хочу, щоб шахраї отримували мої кошти. Так, звичайно, не можна всіх «рівняти під одну лінійку», бо є й справді небайдужі люди, які дійсно допомагають, але коли ти кидаєш гроші до такої скриньки- ти не знаєш, хто перед тобою – шахрай, чи людина з добрим серцем.

На щастя, зараз є безліч можливостей допомогти: наприклад, банківські рахунки, чи СМС благодійність. Теж немає сто відсоткової гарантії безпеки, але все ж надійніше, погодьтеся. Оскільки за рахунками, все таки, можна прослідкувати.