Палити шини та перекривати дороги зібрались на Бердичівщині

13-те, могла стати гучною у Бердичеві. У п’ятницю вранці кілька десятків матерів із Андріяшівки, Лемешів та Мартинівки Бердичівського району мали намір пікетувати місцевий військкомат, обіцяючи навіть палаючі шини. У випадку незадоволення їхніх вимог,жінки погрожували перекрити одну із міжміських трас. Причиноюдля таких намірів жінок стала ситуація із перевезенням школярів у Бердичівському районі. 

Донедавна на Бердичівщині у рамках державної програми “Шкільний автобус” учнів до навчальних закладів доставляли шість таких транспортних засобів. Там, де шкільний автобус не їздив школярів безкоштовно підвозили приватні перевізники, які виконують рейси у села району. Зрештою, така ситуація влаштовувала багатьох, крім, хіба-що, самих приватних перевізників: ні держава, ні районна влада ніяких компенсацій за безкоштовне перевезення дітей їм не надавала. Таким чином, витрати перевізників на неоплатне перевезення школярів складали, у середньому, 25-30 тисяч гривень на місяць. 

Минулого літа один зі шкільних автобусів Бердичівщини “мобілізували” - забрали у військкомат для використання у військових цілях. Перебудовувати графіки руху для інших автобусів не стали — приватники і далі продовжували возити дітей рейсовими автобусами. 

Та на початку березня ситуація кардинально змінилася: через різке подорожчання пального, перевізники змушені були скоротити кількість рейсів між селами району. Правда, за погодженням із сільськими громадами, створили нові графіки руху, максимально зручні для мешканців сіл, у першу чергу — пенсіонерів і дітей. 

Очевидно, що догодити всім не вийшло, адже треба було враховувати всі фактори. Відтак, у Андріяшівці та прилеглих селах виникла не надто зручна ситуація: вранці дітей у школу доставляють рейсовим автобусом, а назад вони змушені добиратися пішки, бо автобус заїжджає у село за годину до закінчення уроків. 

Певний час батьки терпіли і таку ситуацію, доки не сталося лихо. Шлях, яким діти йдуть зі школи додому у сусідні села — жвавий, ним постійно курсує транспорт на Хмільник та у зворотному порядку. І от минулого тижня на цій дорозі у підводу в’їхала автівка. Розуміючи, що таке може бути і з їхніми дітьми, батьки і вирішили йти до військкомату. Усвідомлюючи що ситуацію потрібно якось врегульовувати, зачухали голову і представники районної влади. Там не знайшли нічого кращого, як спрямувати агресію батьків у бік перевізників. Мовляв, це вони винні, ми тут ні до чого, ми зробили все можливе. 

У перевізників була власна позиція: вони не зобов’язані возити дітей, та ще й безкоштовно. Пільговий проїзд школярів у громадському транспорті взагалі не передбачений законом. 

Як би комусь не здавалося парадоксальним, але це дійсно так — про безкоштовний проїзд у транспорті для учнів шкіл у жодному законі не йдеться. Є, правда, норми у окремих законах (наприклад, “Про освіту”, “Про місцеве самоврядування”), які надають місцевим органам влади право передбачити пільговий проїзд для учнів шкіл, але при цьому — повинна бути обов’язкова компенсація із місцевого бюджету. Більше того, у районах має бути розроблений спеціальний порядок перевезення школярів.

Тобто, вийшло, що районна влада пальцем об палець не вдарила, аби хоч якось організувати перевезення учнів у сільській місцевості і далі на полягала на позиції, що в усьому винні перевізники. 

Тоді у ситуацію втрутився народний депутат Олександр Ревега. Того ж дня він ініціював зустріч-нараду, на яку запросили батьків, котрі мали намір мітингувати, очільників районної влади, перевізників, представників міліції, СБУ, а також обласних департаментів освіти і промисловості, розвитку інфраструктури та туризму. 

За словами представника департаменту промисловості, розвитку інфраструктури та туризму, ситуація, яка склалася у Бердичівському районі, свого роду — унікальна для області. Більш ніде на Житомирщині не існує серйозних проблем із перевезенням школярів, скрізь владі і перевізникам вдається домовитися про співпрацю у правовому полі, чого не скажеш про Бердичівщину. 

Власне, сама зустріч показала, що домовлятися раніше ніхто і не пробував. Більше того, позиція представників районної влади спочатку взагалі була показовою — вони ні в чому не винні і змінити ситуацію не можуть. Очевидно, що за таких умов проблему вирішити було непросто. Зважаючи на це Олександр Ревега закликав сторони відкинути власні амбіції і сісти за стіл переговорів. Тим паче, що перевізники наголошують, що не відмовляються возити школярів, але бажають робити це у правовій площині. “Попереду — два дні, працюйте і в суботу, і в неділю, і вночі. Але у понеділок автобуси мають поїхати у села, діти з понеділка не повинні ходити пішки”, - дав доручення представникам районної влади народний депутат. 

Зрештою, на цьому етапі ситуацію вдалося вирішити, принаймні — тимчасово, автобус у понеділок таки поїхав у Андріяшівку. Але після зустрічі залишилося чимало питань, відповіді на які ще мають пошукати працівники компетентних органів. Наприклад, стало відомо, що один зі шкільних автобусів (на пальне для яких виділяються кошти із районного бюджету) робить тільки один рейс — із села Поличинці сусіднього Козятинського району Вінницької області у Маркуші. Поганого у цьому нічого немає, але... Між Поличинцями і Маркушами немає прямої дороги належної якості, тому шкільний автобус, який везе трохи більше тридцяти дітей, робить гак у майже тридцять кілометрів тільки у одному напрямку, проїжджаючи кілька сіл району, у яких так само знаходяться школи. На пропозицію батьків із Андріяшівки (там, до речі, у школу в сусіднє село пішки добираються понад вісімдесят дітей) використовувати цей автобус для перевезення їхніх дітей, а не з сусідньої області, голова районної ради Костянтин Мулярчук був категоричний: “Це питання навіть не обговорюється”. 

Під час згаданої зустрічі прозвучала ще одна цікава деталь. Виявилося, що дітей у школу у Старосолотвинському напрямку останні чотири роки безкоштовно постійно возив приватний перевізник Козловський. І, при цьому, з’ясувалося, що у цьому ж напрямку курсує і шкільний автобус. Питання: кого ж насправді возить цей шкільний автобус, який заправляється за кошти районного бюджету? До речі, у так званих кулуарах мешканці сіл між собою висловлювали обурення, що шкільні автобуси перевозять не тільки дітей, але й всіх бажаючих за відповідну плату. Так, що дітям інколи у автобусах не вистачає місця...