Не так давно по телевізору прокручували рекламний ролик , який декому, можливо, подобався, а декого дратував. Не знаю, чи досі його транслюють, принаймні я не бачила. Не будемо повністю цитувати, хто бачив – зрозуміє: весілля – посуд, розлучення – посуд, життя – посуд, буття – посуд… ну і так далі.
Тільки в нашому випадку слово «посуд» потрібно змінити на «сміття». Гадаю, що буде доречно. Цього разу проблема сміття, точніше його вивозу, торкнулася гуртожитку по вулиці Вінницька, 42. 6 жовтня до редакції газети «Ріо-Бердичів» зателефонував чоловік і повідомив, що, кожного дня проходячи повз цей гуртожиток, помічає, що сміття звідти не вивозять. Прийшовши на так зване «місце події», впевнилася, що його варто назвати «місцем дислокації сміття». Поодинокий смітник біля незрозумілої дерев’яної господарської будівлі навпроти гуртожитку був по вінця заповнений відходами, та ще й на землі довкола вистачало. Запахи – відповідні.
Цікавий той факт, що трішки далі, на невеличкому клаптику, огородженому сіткою, стоїть ще три сміттєвих баки. На диво, вони ще не заповнені, а довкола – чисто. Виникає питання: якщо ці баки належать гуртожитку і вправно вивозиться з них непотріб, то чий цей «парус одинокий» в океані пляшок, папірців, целофану, гнилих яблук та інших непридатних матеріалів? І ще не менш цікаве питання: довго воно ще там буде лежати чи, можливо, хтось здогадається прибрати?
А поки що це черговий приклад нашого «чистого міста», який нічим не відрізняється від інших районів Бердичева. От тільки найчастіше ця тенденція зустрічається в лісосмугах, на узбіччях доріг, у віддалених закутках вулиць, у кущах та чагарниках… (цей список можна продовжувати). А тут все-таки в декількох метрах живуть люди. Невже їм приємно це бачити та «відчувати»?
Просмотрено: 671 раз
