Кажуть, тим, кого Бог не обділив здоров’ям, не варто нарікати на долю: є на світі такі, хто не бачать чи не чують вируючого навколо життя, є такі, що не можуть відчути земну твердь власними ногами. Господь милував? Дякуй Йому і будь милосердним – до ближнього, до хворого, немічного… До того, хто волею природи чи власних дітей опинився поза родиною, поза домашнім вогнищем – у колі таким само самотніх, як і він, людей. У геріатричному пансіонаті…
Подібні зустрічі не потребують сценаріїв, зауважує на самому початку міський голова Василь Мазур, він, його команда та група депутатів міської ради і представники політичних партій прийшли сюди, аби підтримати підопічних закладу добрим словом та подарунками, що їх потребують у пансіонаті, побажати терпіння, любові й розуміння від людей, запевнити, що і надалі братимуть безпосередню участь у розв’язанні проблем, з якими стикається керівництво закладу та його підопічні. Зі слів гостей – Валентини Адаменко, Ірини Тонкошкурої, Наталії Онурфієнко, Володимира Левандовського, подібні візити можна вважати чудовою нагодою для оцінки вже зробленого та складання планів на майбутнє. Головне, аби тутешні мешканці не відчували себе покинутими остаточно…
Коли до тебе приходять вірні друзі, коли відчуваєш щирість намірів, не гріх і подякувати, говорить директор пансіонату Віталій Верцинський.
Існує вислів, що пісня, яка злітає з вуст доброї людини, має властивості молитви… 3-го грудня на сцені геріатричного пансіонату за його мешканців та колектив традиційно возносили молитви янголята з 8-ї школи.
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Просмотрено: 815 раз
