Багатьма поколіннями жителів Коростишева цінувалася вода, що б'є на східній лісовій околиці міста.
Майже не переривається черга охочих до неї і тепер. Дорогу до Зрудла (з польської - джерело), або як простіше тепер називають - до Рудла, знають тисячі людей. І не тільки місцевих. Якось цю воду взяли для дослідження працівники Міністерства охорони здоров’я. І почали регулярно приїжджати по неї.
Про мотив розповіли відверто: вже років з десять у їхніх лабораторіях такої чистої води не траплялося.
Більше переваг усе ж у місцевих шанувальників Зрудла. Відомо, що вода зберігає всю корисну інформацію впродовж години. Отож, свіжою водою, яка щойно вихлюпнулася з гранітних глибин, жителі Коростишева та ближніх сіл стараються підтримувати здоров’я (і стверджують, що ефективно) нирок та шлунка.
Своє шанування джерелу виказують немало городян. Юні екологи розмістили неподалік невеликий стенд з розшифровкою всіх корисних елементів, що містяться у воді. Відомий коростишівський скульптор В. Рожик поставив на сторожі на біля нього гранітного лева. Каменярі впорядкували валуни. Та все ж найбільша відповідальність – у працівників Коростишівського лісництва, на території якого виходить на білий світ ця вода.
Лісівники стараються облаштувати не тільки саме джерело, а й територію довкола. Зокрема, на узвишші біля нього поставили зручні лавочки – щоб ті, хто чекає своєї черги до води (а так нерідко трапляється) не стомилися, а ті, хто любить слухати лісові симфонії, могли насолодитися ними у певному комфорті. Є й інші задумки, втілення яких облагородить навколо джерельну місцевість ще більше.
Власне, вже й зараз є немало городян, які високо цінують дар, даний їм природою і облаштований людьми. Ентузіасти навіть вибили на камені вказівник «Джерело Європейське». Проте багатьом користувачам до Європи ще далеко. Чи то час такий, що вчить лише споживати, чи то ми так захекалися в гонитві за матеріальним, що вже й не в змозі зупинитися там, де це дуже потрібно. Так чи інакше, а клопотів у лісівників багато. Від основної лісової дороги до джерела – зовсім недалеко. Як не стараються лісівники, щоб це була пішохідна стежка, – не виходить. Автомобілісти поміж деревами прокладають як не з одного, то іншого боку дороги, вкриваючи ліс баюрами.
- А де ж культура, де вдячність лісу і джерелу, яке тебе живить? - не може зрозуміти такої поведінки ветеран лісової справи Валентин Миколайович Заліщук, який тепер ходить до Зрудла по воду.
Цивілізоване життя – це не лише крутий автомобіль, модна стрижка, добра вода. Це ще й вміння побачити й не порушити те красиве, що є навколо. Присвятімо цьому хоча б кілька хвилин, тихо пройдімося лісом, без роздратування дочекаймося джерельної води, додаймо багатства у серце…
За інформацією ЖОУЛМГ
Просмотрено: 1103 раз
