У Бердичеві одеситка Віра Русецька вимагає у Бердичівського міськрайонного суду звільнити її чоловіка з 70-ї міської колонії. Річ у тім, говорить жінка, що в Україні з кінця грудня минулого року набрав чинності закон, який передбачає зарахування судом строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день перебування у СІЗО за два дні позбавлення волі.
“Вийшов зараз закон про зміну покарання: 1 день у СІЗО за 2. Написали ми, чоловік – засуджений, та я, його дружина, клопотання, щоб нам зробили перерахунок. На це отримали відповідь, що мій лист отримали 19-го числа. Я приїхала, мені сказали, що будуть переглядати справу, хоча у законі сказано, що звільняти треба негайно плюс 14 днів на перегляд справи. Але чоловіку назначили суд на 17 лютого”, – говорить Віра Русецька.
Чоловік пані Віри Олександр відбуває покарання у Бердичівській виправній колонії з 2006 року. З її слів, відповідно до нового закону йому мали би скасувати сім років тюрми. Наразі Олександру Русецькому до закінчення загального терміну відбування покарання лишилося 80 днів. Разом із дружиною вони наполягають: коли є закон, то його треба дотримуватися. Відтак, коли рахують день за два, то ув’язнений вже має бути вільним.
“У нього дуже хвора мама. Коли сталося таке з моїм чоловіком, у неї був інсульт і вона частково прикована до ліжка. Хочеться, щоб вона дочекалася його. Ми повинні дотримуватися закону. То де ж цей закон? Перерахуйте і назначте дату як треба”, – каже дружина ув’язненого.
Учергове приїхавши з Одеси до Бердичева шукати правди, Віра Русецька сподівалася на підтримку рідних інших в’язнів. Та до суду довелося йти самій.
“Просто немає правди, і на тих людей, що по ту сторону огорожі, просто наплювати. Там є чоловік, у якого 8 лютого закінчується термін. А суд йому назначили на 11 число. То як це працює наш суд”, – обурюється пані Віра.
Голова суду Геннадій Заїка пояснює: лише за добу до них надходить як мінімум 130 заяв від ув’язнених з вимогою переглянути їхні терміни ув’язнення. До того ж, Бердичівський суд є єдиним в Україні, під юрисдикцією якого знаходиться три установи відбування покарань. У них наразі знаходиться понад тисяча засуджених.
“У нас всього три судді, які розглядають кримінальні провадження чи заяви про дострокове звільнення. Один зараз без повноважень, другий – уже півтора роки без них. Весь вал роботи переноситься на одного суддю. Верховна Рада чомусь не вирішує цього питання. А в районних центрах біля Бердичева склалась ситуація, коли в суді один чи два судді і немає колегії”, – пояснює Геннадій Заїка.
Із сусідніх районів усі кримінальні провадження, де санкція статті передбачає понад 10 років позбавлення волі, теж розглядаються у Бердичівському міськрайонному суді.
“Ми розуміємо, що у законі зазначено два тижні на розгляд справи. Але суддя фізично не може цього зробити. Бо справи у кожного судді призначені на півтора місяці вперед. Щодня маємо по 3–5 справ. Якщо на кожну справу виділяти по 2–3 хвилини, то тисячу заяв ми усе одно не розглянемо”, – зазначає голова суду.
Зважаючи на те, що жінка засудженого Олександра Русецького не місцева, голова суду пообіцяв посприяти пришвидшенню розгляду справи її чоловіка. І вже наступного дня призначили судове засідання, аби переглянути його термін ув’язнення.
Наразі Віра Русецька має на руках ухвалу Європейського суду, щоб в Україні переглянули справу її чоловіка. Втім, цього досі не зробили.
Після того, як повернеться з чоловіком до Одеси, жінка має намір шукати правди у судах і далі.
“Заберу чоловіка додому. Будемо писати і вимагати суду, щоб у Хмельницькому, де його судили, розібралися, і щоб нам давали компенсацію. Бо його посадили ні за що. Він виявився водієм, який з'явився не в тому місці і не в той час. Ми писали у Верховний суд, Європейський суд, щоб у Хмельницькому розібралися. Та маємо поки одну лише відписку”, – каже Віра Русецька.
Автор: Юлія Сінєльнікова
Відео: Віталій Яремчук
Матеріал сайту: zhitomir.today
Просмотрено: 558 раз
