Зима майже скінчилась, сніг зійшов, і, як то кажуть в народі, стало видно, хто де с...в. І так буває щороку. Після кількох тижнів снігової чистоти і порядку, знову у всіх місцях, де ступає нога нашої людини, стало видно «розмаїття» прихованих раніше снігом і льодом папірців, пляшок, недопалків і ще безлічі того, що разом ми називаємо «сміттям». І якщо в місті на асфальті з цією бідою більш-менш швидко справляються комунальники та господарі приватних осель, то за містом з цим все набагато важче.
Обабіч всіх доріг, від великих автомагістралей до непомітних стежок, чомусь щороку і щомісяця з’являються нові й нові купки, а подекуди й гори сміття. Найбільше сміття чомусь любить «оселятись» в місцях, де обабіч дороги ростуть дерева чи їх посадки. І то, чим густіші кущі та дерева, тим більше під ними ховається «викидів» людської життєдіяльності.
Днями їхав дорогою від Гришковець на Половецьке і побачив, що в посадці, яка адміністративно розділяє землі Гришковецької та Осиківської сільрад (в народі так і кажуть на ці посадки – «границя»), знову виросла гора сміття. Точно знаю, що в минулому та позаминулому роках сміття тут прибирали, але це місце, напевно, притягує до себе порушників правил та законів.
Ось тут і варто перейти до теми, винесеної в заголовок замітки: «Чи є реальні можливості наказати цих самих порушників?». Нещодавно ми писали про те, що навіть після того, як в смітті знайшли документи конкретної людини, ні екологічна інспекція, ні органи місцевого самоврядування, ні міліція оперативно прийняти рішення про покарання не змогли.
Як розповіли нам інші сільські голови, точної процедури винесення і стягнення адміністративних штрафів у нас не існує. Серед них ходить майже легенда про те, як колись Скраглівський голова оштрафував когось на 50 гривень, а той відразу побіг в прокуратуру. І тоді розпочалось в того голови «веселе життя». Виявляється, потрібно було застати людину, яка викидає сміття в посадку під час цього зайняття, бажано зняти це на відеокамеру та ще, на всяк випадок, мати при цьому двох-трьох свідків. Після цього ніхто із сільських голів реальних штрафів ніколи і нікому не виписував. Обходяться засобами морального впливу, якого, все-таки, часто не вистачає.
Сьогодні прокуратура працює вже по новому закону, функції загального нагляду в неї немає, але чомусь різноманітні запити до цього часу постійно надходять до сільських рад, хоча й трохи менше, ніж раніше. Раніше, взагалі, чи не половина робочого часу секретарів та голів витрачалась на формулювання відповідей та підготовки документів для прокуратури.
Чому б сьогодні прокуратурі не допомогти сільрадам у боротьбі з «викидачами сміття», а то як наказати суб’єкт підприємництва чи ту ж саму сільраду – без проблем, а щоб наказати простого пересічного «громадянина», який щоденно засипає сміттям кущі, посадки, парки і ліси нашої «чарівної» України, то державні органи десь зникають і ховаються.
Хоча, скоріш за все, це не робота прокуратури. Розробка зрозумілого і ефективного механізму покарання порушників правил благоустрою сільських населених пунктів має зараз стати одним з першочергових завдань нещодавно створеної координаційної ради при голові районної ради. І то робити це треба дуже швидко, адже проміжок часу між тим, як зійшов сніг, і тим, коли гори сміття вкриються зеленими заростями бур’янів, всього місяць-півтора.
Матеріал сайту: http://www.rio-berdychiv.info/
Просмотрено: 479 раз
