Як і анонсувалося раніше, у Бердичеві стартував двомісячник з благоустрою: не чекаючи «офіційного» 1-го квітня, за територію старого кладовища на вулиці Пушкіна взялися працівники виконавчого комітету у тісному тандемі зі студентами та керівництвом Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права. Ділянку собі намітили чималеньку – потонулу у сухостої та молодих деревах і кущах, а далі традиційно у хід пішли бензопили, сокири, граблі, мішки, руки, ноги, м’язи.
До витівок природи учасники толок по-бердичівські, вже звикли: здається, зовсім недавно проходилися проблемними місцевинами потужним «санітарним» десантом, і ось вже знову все захаращено – треба пиляти, збирати, виносити й вивозити. Але це природа, а ось люди…
А люди у Бердичеві доволі часто проявляють себе як нелюди: та й насправді, навіщо викидати сміття до смітників, якщо можна витрусити весь непотріб прямісінько на чиюсь могилу? А чого б і ні, коли тій понад півсторіччя? Особливо збагачені духовно екземпляри не дозволяють собі паплюжити чиюсь пам’ять – пляшки, стаканчики від кави, целофанові пакети, використані шприци і ще багато-багато чого неприємного очам, носові й рукам викидають просто під цвинтарний паркан.
І стає тоді толока не просто прибиранням задля оновлення обличчя міста, а й приводом для думок із домішками філософії.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Переглянути відео:
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.