Майже 10 років тому, навчаючись на першому курсі університету та вивчаючи предмет «Основи журналістики», дізналась про існування Національної спілки журналістів України та про її діяльність.
У моєму розумінні чітко заклалось, що це позапартійне об'єднання журналістів та інших працівників ЗМІ, які професійно займаються улюбленою справою. Була переконана, що Спілка сприяє розвиткові журналістики в Україні та захищає соціальні, економічні та творчі інтереси мас-медійників. Студенткою вирішила, що обов’язково вступлю у її ряди, треба лише до цього вирости в професійному плані. Бо, на мою думку, не кожен, хто нетривалий час щось пише чи фотографує, гідний входити до об'єднання.
Пробувши певний час позаштатним кореспондентом одного з місцевих видань, а згодом пропрацювавши майже рік редактором міськрайонного інформаційного тижневика «Бердичівський погляд», вступила до складу НСЖУ. Вірила, що разом з колегами-журналістами міста ми розвиватимемо інформаційний простір, сприятимемо утвердженню принципів журналістської етики та зможемо дати гідну відсіч усім, хто втручатиметься у нашу професійну діяльність. Але зрозуміла, що це просто ілюзії…
30 березня, у Бердичівському міськрайонному суді, розглядатиметься позов від голови Житомирської обласної ради Анжеліки Лабунської до «Бердичівського погляду» та нашого дописувача Валентина Ганоля. Приводом звернення до суду стало опублікування у нашому виданні статті «Послевкусие выборов-2015 или "ХОД КОНЕМ" по-бердичевски», у якій автор, у властивому йому стилі, дозволив собі написати про високопосадовця області, її політичну діяльність в сатиричному стилі, використовуючи крилаті вислови, алегорію та фразеологізми. Така манера подачі інформації та критика автором, викладених у статті певних фактів, не сподобалась Анжеліці Лабунській.
Нагадаю, у статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.
Як редактор видання, розцінюю позов як втручання у діяльність засобів масової інформації та обмеження свободи слова. Тому з метою захисту своїх прав, звернулась до Правління Бердичівської міськрайонної організації НСЖУ з проханням підтримати нашу редакцію.
Просила своїх колег офіційно, через Бердичівський осередок, допомогти нам залучитися інформаційною та юридичною підтримкою НСЖУ, ініціювати звернення до депутатів та голови Житомирської облради Анжеліки Лабунської з проханням не втручатися в діяльність ЗМІ. Одним із пунктів також було: забезпечити інформаційну підтримку в об’єктивному висвітленні перебігу судового засідання. Правління Бердичівської міськрайонної організації підтримало дане звернення частково, по останньому з названих пунктів, тобто, висвітленню перебігу судового засідання. Що ж стосується решти позицій, то думка моїх колег була одностайною: суд дасть правову оцінку даній проблемі. Бо ж мені, як редактору, ніхто не погрожує фізичною розправою, не чинить прямий моральний тиск. Виходить, що судове засідання та стягнення з редакції та автора солідарно 100 тисяч гривень ніяк не впливає? Та й сам голова правління Денис Заремський зазначив, що ми намагаємося перетворити судове засідання на фарс, втягуємо у це Спілку і робимо ажіотаж на рівному місці…
Як член Правління, його секретар, не погоджуюсь з рішенням моїх колег. На жаль, бердичівським журналістам не притаманні такі поняття, як солідарність та взаємопідтримка у складних ситуаціях. Важко зрозуміти, у чому вбачають призначення Спілки ті, хто нею керують. Раніше, чомусь думала, що, в першу чергу, організація існує для того, щоб журналісти могли об'єднатися і захистити один одного. Зараз у цьому сумніваюсь і не хочу мати нічого спільного з діяльністю осередку Спілки, керівництво якої порушує Положення Статуту, а мало б його дотримуватись. Тому заявляю про свій вихід зі складу Правління та Бердичівської міськрайонної організації Національної спілки журналістів України. Своє рішення підкріплюю відповідною заявою.
Голові Правління Бердичівської міськрайонної
організації Національної спілки журналістів України
Заремському Денису Едуардовичу
Секретаря Правління, члена Бердичівської міськрайонної
організації Національної спілки журналістів України
Ковтонюк Віти Вікторівни
Заява
Я, Ковтонюк Віта Вікторівна, повідомляю про вихід зі складу Правління та Бердичівської міськрайонної організації Національної спілки журналістів України. Підставою мого рішення є несприйняття політики Правління Бердичівської міськрайонної організації Національної спілки журналістів України, порушення керівництвом «БМРО НСЖУ» положень її Статуту, відмова у підтримці та захисті прав журналістів, байдужість до втручання у діяльність засобів масової інформації з боку високопосадовців.
Ковтонюк В. В. 25 березня 2016 року
Матеріал сайту:berdpo.info
Просмотрено: 480 раз
