Взагалі вважається, що ярмарок – дійство не лише масове, колоритне і створене для того, аби за будь-якої умови продати товар. Справжній ярмарок має особливу ауру, що спонукає до спілкування, зав’язування нових контактів тощо. На традиційному щорічному ярмаркові професій, влаштованому у Бердичівському професійному будівельному ліцеї – все це, здається, було: господарі – викладачі закладу та самі майбутні будівельники – намагалися якомога повніше розповісти про свій «товар» – тутешні спеціальності. Гості – учні місцевих шкіл – роздивлялися, прицмокували язиками, коли посміхалися, коли виглядали абсолютно серйозними. Єдине, можливо, що трохи псувало «ярмарковість» – те, що нині держава, здається, не може визначитися із тим, потребує вона кваліфікованих представників робітничих професій чи ні.
Їм лише дай до рук матеріали та необхідний реманент, і диво створиться на очах. Мало не кожен із тутешніх учнів, рахуй, готовий завтра-післязавтра муляр, лицювальник, штукатур, маляр, упоряджувальник, монтажник, деревообробник. Свої вміння майбутні будівельники демонстрували тут, на місці – у виробничих майстернях. Не забуваючи при цьому нагадувати: їхній витвір повинен мало того, що бути якісним й надійним, а ще й естетично промовистим, стійким до зовнішніх впливів, таким, що відповідає усім санітарно-гігієнічним умовам і так далі. У світі існує близько 40 тисяч професій, кажуть ліцеїсти, і що й казати: їхня професія – одна з найголовніших.
У багатьох училищах, ліцеях та коледжах, презентуючи себе, якось знічуються при запитанні щодо перспективи працевлаштування їхніх випускників. У бердичівському будліцеї реагують на те доволі спокійно. Знають бо, що без роботи їхні учні навряд чи залишаться.
Те, що останніми роками українська молодь масово штурмує академії й університети, факт, скоріш за все, незаперечний: більшість спить і бачить себе юристами, фінансистами, бухгалтерами, педагогами, економістами і ніяк не інакше. Хтось, правда, йде туди, де стовідсотково пахне безкоштовним навчанням чи куди дозволяють гроші. У свої 17-18 вони вже самі на себе заробляють, зауважують бердичівські ліцеїсти-будівельники. Та й не всім по душі й по кишені бути фахівцями з міжнародних відносин чи спеціалістами-айтішниками. А от звести будинок-мрію, як треба подбавши про її зовнішність та внутрішнє наповнення, то – інша справа. Справа їхнього життя.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Просмотрено: 570 раз
