Найвизначніше свято церковного року відзначають цими днями православні віряни світу, України і, звісно, Бердичева – Христову Пасху. Настає момент, коли люди поринають до особливого переживання події, що виступила основою віри християнської – Ісусового Воскресіння. Разом з усіма православними ці переживання сповна відчувають і прихожани бердичівського Хресто-Воздвиженського храму, споминаючи про те, як заради вічного спасіння людства страждав, помер та воскрес Ісус Христос.
Дуже часто через уклад, що встиг скластися на землі, і вже звикнувши до традиційного «Христос Воскрес!»-«Воістину Воскрес!», мало хто замислюється над тим, що символізує собою велична Пасха, що принесла вона людству. Церква пропонує повернутися до минулого: євреї, каже, чекали від Ісуса речей цілком земних – аби підняв свій меч, зібрав повстання та зніс ненависний режим римлян. Бачили бо у ньому земну людину. Але Христос був Богом, продовжують священики, і те, що приніс він людям, виявилося безмежно більшим за сподівання тих.
Пасхальної ночі церкви зазвичай переповнені молільниками. Зустрічати Свято Воскресіння у храмі, на думку слуг Божих, потрібно й необхідно. Коли підводить здоров’я і хочеться, кажучи простою мовою, прожити якомога довше, людина, не замислюючись, іде до медиків. Рідко від кого почуєш, мовляв, до лікарні не піду, бо маю лікаря у серці та вірю йому і без того. Можливо, варто таки відвідувати храми, аби воздати хвалу Тому, хто подарував тобі не мало не багато цілу вічність? І просячи про блага земні, не забути про щось дійсно високе, духовне й величне?
Чому, власне, Великдень, Пасха, Свято Свят і Торжество Торжеств? Мабуть, серед іншого, тому, що охоплює воно не якусь одну пору року, не один якийсь континент, не одну верству населення. Христове Воскресіння – це те, що актуальне завжди і для всіх, учать священики, і воно не лише торкається вікопомних подій далекого минулого. Пасха присвячена майбутньому – надії на перемогу над, здавалося би, непереможним.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК