Прониклива оцінка робіт одного митця іншим багатого варта –люди, близькі до мистецтв, зрозуміють. Віршовані рядки викладач Бердичівської «художки» Анатолій Запорожан адресував своєму колезі з творчого цеху Олександрові Вахніцькому – різьбяреві та головному винуватцеві персональної виставки, що відкрилася у стінах Музею історії Бердичева.
У виставковій залі один біля одного розташувалися 10 років життя Майстра, у кожному із цих див – світле натхнення та копітка праця, у кожній – сам Олександр Вахніцький. Людина, так само багата на талант, як і на скромність, щира, проста і без будь-якого випинання, а тому зрозуміла і приємна. У нього й роботи такі: прості і глибинні. Як зауважили колеги, дивишся на них, тонеш у них, і абсолютно не замислюєшся про те, скільки поту у них вкладено. Просто насолоджуєшся.
Сам Олександр Вахніцький називає свої творіння своїми дітьми: народжуєш їх, млієш від кожного подиху, оберігаєш та опікуєш, а настає час – відпускаєш від себе. Настав, каже, час дати тому, чим жив сам, самостійне, доросле, життя.
Добре тим, хто мріє навчитися грати, припустимо, на гітарі – придбав самовчитель і вперед підкорювати рифи. Створювати все це різьблене багатство його ніхто не вчив – все сам, зізнається Майстер. Усілякі там посібники йому не по кишені, та й нічого нового з них не дізнатися, констатує автор виставки, а принцип «Прийшов, побачив, переміг» його ще ніколи не підводив.
Як і дітям, він звик давати назви своїм роботам. Вкотре якось почув про січень, що «на вікні малює мертві квіти»: так виникла назва «Вікно». Коли працював над темою українського козацтва, народилися «Думи мої, думи», «Журба» та «На коня». Країну почав перероджувати Майдан, і на світ з’явилася однойменна картина.
Бердичівляни знову мають чудову нагоду долучитися до прекрасного, замислитися, наповнити серця цілою гамою почуттів і вкотре переконатися: духовне багатство Бердичева – це закохані у рідне місто люди, зазначив на відкритті виставки міський голова Василь Мазур.
Як не продають дітей, так і Олександр Вахніцький не продає свої творіння, хіба що дарує. Як ось чималеньку диво-ложку, що її вирішив презентувати місту. Але й місто без подарунка різьбяра не залишило: потішило квітами, грамотою та звісткою про те, що віднині Олександра Вахніцького офіційно прийнято до когорти майстрів народної творчості.
Що ж, а він тим часом продовжуватиме займатися тим, чому, власне, присвятив останні 10 років, говорить сам Майстер, а саме творити для людей. Аби вичищати з їхніх душ негатив і насичувати миром, любов’ю й потягом до життя.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Просмотрено: 761 раз
