Виконуючи закон про декомунізацію, Бердичівська комісія з питань перейменування вулиць, яку очолює керуюча справами міськвиконкому Надія Мохно, однією із перших ще влітку звернулась до Українського інституту національної пам’яті з метою отримати детальні роз’яснення стосовно перейменувань вулиць і провулків міста. Більш як півроку члени комісії, до якої увійшли й краєзнавці, й депутати міської ради проводили активну роботу із населенням, залучаючи до обговорень мешканців тих вулиць, які, відповідно до закону, мають змінити назви. Результат цих напрацювань із 7 квітня було оприлюднено на сайті міської ради і надіслано на адресу обласної топонімічної комісії, яка мала б до 21 травня прийняти розпорядження і поставити у цьому крапку. Але… 16 травня депутат міської ради Олексій Побережний, котрий із 22 квітня став членом міської комісії з перейменувань вулиць, зробивши власні поправки до близько 30 вулиць Бердичева, навіть не порадившись ні з ким у комісії, діставив їх до області особисто.
Вслід за листом на ім’я заступника голови облдержадміністрації Ярослава Лагути, у п’ятницю міська комісія у своїй більшості з’явилася перед стінами облдержадміністрації, аби особисто просити переглянути рішення обласної топонімічної комісії, не ігнорувати думкою громадськості і врахувати пропозиції бердичівлян. На питання: «Чому проведена комісією робота перекреслена одноосібно?» бердичівляни, кілька годин перебуваючи у кабінеті секретаря обласної комісії, конкретної відповіді так і не отримали. Зрештою, до них, стомлених, схвильованих і обурених, навіть викликали поліцію.
У визначені строки губернатор Житомирської області Сергій Машковський підписав розпорядження, згідно із яким у більш як 224 населених пунктах області перейменовано 697 вулиць і провулків. Також у області підлягають демонтажу понад 70 пам’ятників і пам’ятних знаків. Проте 20 вулиць і провулків області у розпорядження все ж не включили і 19 із них – у Бердичеві. Тому заступник голови облдержадміністрації Ярослав Лагута негайно скликав обласну комісію, на яку запросили цього разу й бердичівлян.
Але й бердичівлян так само легко не зламати: за нами, кажуть,громада!
Щоразу градус суперечки зростав. Хтось називав членів комісії «сепаратистами», хтось Побережного – «самозванцем», обурювало й те, як людина, котра зросла у Бердичеві, може назвати місто «комуняцькою трупарнею»? Бердичівляни ж не проти перейменовувати вулиці, одними із перших, ще до закону про декомунізацію, перейменували Леніна та ін., але чому ж тоді лишились вулиці Карла Маркса, Ватутіна, Маяковського та інші? І на це питання членів обласної комісії дала відповідь, посилаючись на документ із інституту національної пам’яті, голова міської комісії Надія Мохно.
Вислухавши думки, далі обласна топонімічна комісія працювала у закритому режимі, а коли повернулись, голова комісії, перед тим, як зачитати остаточні рішення по 19-ти спірних вулицях наголосив, що бердичівляни можуть оскаржити їх у суді або ж перейменувати на місцевому рівні.
За рішенням обласної топонімічної комісії, вулиця Карла Маркса має стати Різдвяною, Сакко і Ванцетті – Шухевича, Лілії Карастоянової – Гетьмана Мазепи, Чкалова – Степана Бандери…«Питання про те, перейменовувати чи ні, не стоїть взагалі», - сказав заступник голови облдержадміністрації Ярослав Лагута, посилаючись теж на документ інституту національної пам’яті. Тож, видно, у області є інший документ цього ж самого інституту стосовно одних і тих самих вулиць.
Аби підтримати Бердичівську комісію, не міг не приїхати міський голова. Після тривалих переговорів із головою обласної топонімічної комісії Василь Мазур запевнив, що коли потрібно буде – міська комісія проведе обговорення із громадою знову, але всупереч думки людей ніхто не піде!
За те, щоб все відбулось без соціальної напруги, і голова комісії Надія Мохно.
Автор: Олена Лук’янюк
Камера: Андрій Аступ
ТРК ВІК
Просмотрено: 481 раз
