Нинішній молоді, котра у пошуках гідного заробітку та самореалізації здебільшого не звикла прив’язуватися до одного місця роботи, напевне, важко уявити, як можна пропрацювати 50 із лишнім років, тим паче – на одному підприємстві, в одному закладі чи організації. Що ж, у разі бажання їй є в кого перейняти досвід: трударів, котрі понад півсторіччя віддали праці на благо Бердичева, назбиралося у місті на цілу Алею слави.
На День міста-2016 «славний» куточок біля міського управління праці та соцзахисту населення традиційно поповнився новими іменами місцевих трудівників-ветеранів: 25 нових портретів прикрасили собою Алею – працівники «Прогресу», педагоги, лікарі, музиканти, банківські працівники, пивовари тощо.
Прожити життя гідно, навчити так само достойно жити сотні людей – то подвиг, переконані Бердичівській міський голова Василь Мазур та секретар міськради Юлія Лефтер, і усі герої святкового дійства здійснили цей подвиг.
Щодо Лариси Лугіної, то рецепт її трудового довгожительства доволі простий, як і все геніальне – вже з найперших своїх самостійних кроків вона була закохана у професію вчителя.
Що являє собою людське життя? Ці люди, майже як один, одностайні у своїх відповідях: їхня робота, що їй віддали хто – 50, хто – 55, а хто і 60 з лишнім років, і є, власне, життям.
Дехто хто з головних винуватців цього святкового дійства зізнається: мало не щодня проходячи повз алей слави – що трудової, що спортивної – вони не раз задавалися питанням: «А як би я виглядав серед знаних і шанованих у місті людей? Чи гідний? Що ж, зрештою, вдалося мені зробити у цьому житті? І чи вдалося?»… Але ось серед творців Бердичева і їхні фото. Тож, мабуть таки, вони на це заслужили.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Просмотрено: 805 раз
