Близько трьох років тому «Швидка медична допомога» зазнала реорганізації. З того часу всі станції й відділення відокремились від центральних міських і районних лікарень та стали складовою "Екстреної медичної допомоги Житомирської обласної ради". Підстанція екстреної медичної допомоги, що у Бердичеві, включає, крім міста, ще 6 районів: Бердичівський, Чуднівський, Любарський, Попільнянський, Ружинський та Андрушівський. Очолює великий колектив «екстреної» Людмила Ковбаса. А робота підстанції, каже керівник, розпочинається із диспетчерської. На 103 телефонують, коли потрібна негайна допомога медиків.
На підстанції цілодобово працюють 6 виїздних бригад: 2 лікарських і 4 фельдшерських. На екстрені звернення бригада має виїхати негайно, адже дорога тоді кожна хвилина і втратити її означає не врятувати людське життя.
Вирвати з міцних смертельних лещат людські життя – таке головне завдання ставлять лікарі екстреної, особливо коли виїздять на ДТП. Страшно буває тоді, кажуть, коли вже запізно когось рятувати. За більш як два десятка літ роботи на швидкій лікар Жанна Подолянко жодного разу не почувалась безпорадною і розслаблятись собі не дозволяла.
Саме від кваліфікованої першої допомоги найчастіше залежить майбутнє життя і здоров’я пацієнта.
Буває, кажуть, на жаль, і таке, коли дорогоцінним часом лікаря відверто зловживають: викликають екстрену допомогу тоді, коли, наприклад, потрібна консультація лікаря-терапевта тощо. 60% усіх звернень – ті, що не потребують надання допомоги протягом 10 хв., наголошує Людмила Володимирівна.
Сучасні машини екстреної допомоги, а їх у Бердичеві 5, укомплектовані й оснащені повністю усим необхідним. Тут під рукою у лікаря є не тільки тонометр – пульсоксиметр, кардіограф, дефібрілятор. Є одноразові кисневі маски і балони із киснем, а при переломах і травмах використовуються усіляких розмірів різнокольорові пневмошини. Перша допомога надається безкоштовно, і застосовують, буває, для цього самі вартісні препарати, як-от «Металізе»(при гострому інфаркті Міокардо). Завдяки цій ефективній тромболізісній терапії, що проводиться на догоспітальному етапі, вдалось зовсім недавно врятувати життя кільком хворим… Чи часто кажемо лікарям щиро «дякую»? Будьмо відвертими – не часто! А, можливо, це саме те, що додасть сил, наснаги у їх нелегкій праці? Хоча найбільшою подякою і нагородою справжній лікар вважатиме врятоване людське життя.
Автор: Олена Лук’янюк
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК