Можливо, в інші дні і справді усі дороги ведуть до Риму, та лише не 1-го Вересня: цього першого осіннього дня все і вся, здається, прямує до шкіл, із неприхованою цікавістю споглядаючи яскраву, різного віку та зросту, у бантах, віночках, вишиванках та костюмах спільноту, ім’я якій учнівство. На літо життя, начебто, стало на затяжну «паузу», зауважують ті, хто з уявою, як раптом хтось рішуче натиснув на «play» – і все завертілося-закрутилося з новою силою. Ласкаво просимо до школи!
По-особливому ласкаво просили 1-го Вересня у бердичівському колегіумі № 14… Причин тому багато, і одна з них – 2016-й рік став багатим на ювілеї, дорогі серцям колегіантів.
У числі друзів закладу, котрі незмінно з готовністю відгукуються на прохання допомогти, член виконавчого комітету Олексій Ястремський та депутат Бердичівської міської ради Анна Ястремська-Нагорна. Остання свого часу сама навчалася у цих стінах, нині представляє інтереси тутешнього округу у місцевому парламенті. До рідної школи прийшла не з порожніми руками: комп’ютери, каже, це добре, але здоров’я, навчання і творчість – понад усе, тож презентувала закладу-ювіляру баскетбольні м’ячі та давнішню мрію організаторів численних шкільних заходів – радіомікрофон.
Вони усі такі різні і такі неповторні ці діти… Скільки думок роїться в їхніх голівках на урочистому зібранні, лише їм і відомо. Важко прощатися з літом та безтурботністю... От кому не важко, то це головним героям першовересневого дійства. Першачки, очолювані вчителем Оленою Шадріною (а їх у колегіумі цьогоріч 22), точно знають, куди, чому та який час завела їх непроста учнівська доля.
Сьогодні віршики читаєш, а завтра, дивишся, в авангарді закладу рахуєшся. Як от Олена Гринчишина, Максим Клименко, Катерина Мельник, Аліна Кириченко, Михайло Слюсаренко та інші, хто був нагороджений Похвальними листами за успіхи у науці й творчості. Але до тієї миті має минути ще не один день у невтомній старанній праці у колі друзів-однолітків та педагогів-наставників, і щось цьому шляху таки повинно дати старт.
Це щось – іще один символ шкільного життя. Перший дзвоник. Його переливи супроводжуватимуть тутешніх мешканців когось дуже-дуже довго, а когось – якийсь один-єдиний навчальний рік, останній у стінах колегіуму. Далі буде, як то кажуть, зовсім інша історія, що її, хочеться вірити, сьогоднішні учні 14-го ЗОК писатимуть з любов’ю у серці – до рідної школи і вчителів, до своїх батьків, до Бердичева та України.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Просмотрено: 754 раз
