Коли наприкінці цього літа Бердичів кілька разів виявився оповитий димом, містом почалася ширитися інформація стосовно джерел походження того. Вже потім стане відомо про періодичне займання рослинності у різних кутках Бердичівського району, та головними обвинуваченими на той час вважалися міське сміттєзвалище і ТОВ «Полісся-Екосфера»: саме вони, начебто, труїли місто й городян.
Протягом усього спекотного періоду сміттєзвалище функціонувало у звичному робочому режимі, інформує директор ТОВ «Полісся-Екосфера» Андрій Борисов, і випадків, коли внаслідок пожеж на ньому, Бердичів чи окремі його мікрорайони потопали у диму, заявляє, не було. Лише тричі, зауважує, у них на території дещо горіло і диміло – і тричі це був цілеспрямований підпал (кожного разу неподалік знаходили залишки шин, политих горючою речовиною). Та навіть такого роду підпали не могли б стати причиною масштабного задимлення.
Процес обробки основної маси відходів на підприємстві традиційно починається з потрапляння сміття на сортувальну лінію з переробки. До речі, ту саму, про яку деякі ще не так давно волали, що запрацювала вона «під вибори» і жити довго не буде.
Група місцевих активістів активно шукала «корені зла» на сміттєзвалищі, у деяких ЗМІ та соцмережах знову-таки все вказувало на «Полісся-Екосферу», а у місті тим часом і справді було не продихнути. Зрештою, смерділо все більше...
Засновник «Полісся…» Віктор Колісніченко – особистість енергійна й легка на підйом: він звернувся до спортивного авіаклубу з проханням надати йому літак і, всівшись за штурвал, самотужки вирушив досліджувати, звідки так неприємно потягує. І «дивна» річ – жодного натяку на займання відходів.
Те, що з ілюмінатора літака виглядає численними чорними плямами, на землі має більш конкретне втілення – неозброєним оком видно, що добряча ділянка Скраглівецького полігону вигоріла від вогню. Більш того, полум’я вирвалося за межі території військових і завмерло вже зовсім поруч із приватним сектором. Колишній військовий Віктор Колісніченко припускає, що навряд чи ситуація на полігоні досягла рівня надзвичайної і була вкрай загрозливою: військові, принаймні, володіють усіма необхідними засобами, аби не допустити розповсюдження вогню. Інша справа, коли комусь потрібні чутки. Які розлітаються з такою швидкістю, що куди тому диму…
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК