Можна проживати життя, постійно скаржачись на когось і ллючи сльози від жалю до себе, а можна жити і творити, жити з повагою від людей. Можна на сторінках соціальних мереж з піною у рота доводити свою любов до України, ненавидячи при цьому ближнього свого, а можна пліч-о-пліч із ближнім своїм ризикувати життям заради України на полі бою. Без зайвих слів… Колись пращурі сьогоднішніх українців готові були дати відсіч кожному, хто посягне на їхню свободу. Вони були ще тими відчайдухами, носили вуса з оселедцями і не уявляли свого життя без волі, гострої шаблюки та вірного коня. Звали їх козаками… 14-го жовтня, на Свято Покрови Пресвятої Богородиці і у День Захисника України, Бердичевом прогриміли «Козацькі забави»: у приміщенні НВК № 4 юні бердичівляни доводили, що вони – роду козацького, що жоден супостат не візьме їх у кайдани, що сила народу – в єднанні і мудрості.
Вважається, що на шляху до Запорізької Січі на бажаючого стати справжнім козаком очікували шість порогів-перешкод, і його лишень тоді приймали до запорожців, коли підкорював ті пороги. Організатори забав вирішили не відходити від традицій: 6 етапів мали якомога успішніше пройти команди, аби заслужити почесне звання переможця дійства. Покажи спочатку себе у всій красі – тоді бачитимемо, що ти за козак…
Їх б’ють, а вони не падають, їх женуть, а вони не збираються відходити від свого, не в їхніх звичаях згадувати про погане, але наруги над собою вони не терплять – ось, які ці бердичівські козачата. От вирішили написати листа російському цареві – і таки написали. Спочатку, правда, хотіли просто пику тому натовкти, та кулаками махати – то не мудрість, мудрість – розумом й розсудливістю брати.
Вірний приятель козаків із Бердичева – шибеник-вітер, заповіт – відвага. Вони вірять Господу, бойовому побратимові та удачі і закликають співвітчизників бути єдиними у любові до землі, що їх народила. Закликають розправити крила і на повні груди власноруч будувати щасливе життя.
Не варто журитися батькам, що вони вже підросли і стали справжніми козарлюгами, заявляють учасники дійства. Вже сьогодні вони чітко розуміють: аби краще жилося народові під синім небом та посеред жовтої пшениці, треба боротися. І горе тим, хто спробує відняти Батьківщину у цієї молоді.
Саме спортивний етап став тим другим порогом, що його команди-учасниці мали з честю подолати, виявивши справжню спритність, влучність, стрибучість та фізичну заґартованість. А ще організатори підготували конкурс на знання історії козацтва, крім того, школярі мали довести свої таланти у співах, танцях та ще у безлічі всього, що дозволило би їм по праву вважатися нащадками славних запорожців. Найкраще за інших з поставленими завданнями впоралися господарі забав – учні НВК № 4. Почесне ІІ місце журі присудило команді НВК № 10, а на третю щаблину п’єдесталу зійшли козаки й козачки з 12-ї школи.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Володимир Чайковський
ТРК ВІК
Просмотрено: 829 раз
