Олександр пройшов шлях від волонтера до бійця на передовій. Чоловік зізнався: раніше до армії не йшов через псевдохворобу. Але, побувавши десятки разів на передовій як волонтер "Крил Фенікса" з Бердичева, прийшов до війська добровольцем. Спершу був рік за мобілізацією в артилерії, нині служить за контрактом в 58-й окремій мотопіхотній бригаді.
Зараз чоловік удома. Лікується у Бердичівському госпіталі для ветеранів війни після поранення. Наприкінці вересня разом з товаришами отримав наказ піти на один з опорних пунктів бригади під Авдіївкою, де під час обстрілів сепаратистів військові отримали поранення з автоматичного гранатомета.
"Хлопці мене врятували, потягли у бліндаж, під час чого самі отримали поранення. Коля і Вася. Я їх тепер усе життя пам’ятатиму. Один отримав поранення у плече, другий – у ногу", – розповідає Олександр Єрмошин, військовий 58-ї бригади.
У двох товаришів Олександра хірурги не дістали всіх осколків. У Саші в Торецькому госпіталі вийняли їх лише три, а два осколки так і залишилися всередині. Лікарі в Україні поки не наважилися цього зробити.
Під час лікування та операції Олександр переживав за свого побратима – семимісячного Укропа. Поєднання генів і характеру алабая та вівчарки зробили цього сьогодні вже доволі немаленького песика справжнім бойовим товаришем чи не для всієї передової. Під час того обстрілу пес був разом з хазяїном.
"Я йому не хазяїн, ми з ними справжні друзі, побратими. Він кожен нічний патруль ходив з нами. Коли щось відчуває, гавкає. Ми навіть у прилади могли цього не бачити. Цей собака побував там, де багато з тих, хто має УБД, не був. Він набагато більше учасник бойових дій, ніж деякі, хто кричить, що воював і в танку горів", – каже Олександр.
Сьогодні Олександр та Укроп після пережитої розлуки вдома. Пса погодився безкоштовно підлікувати бердичівський ветеринар Сергій Орлюк. А невдовзі від волонтерів на нього чекає медаль "Учасника АТО".
Поки ж Олександр намагається достукатися до пересічних українців: армія вже не та, що у 2014 році. Тому скуповувати все для неї безглуздо.
"Немає такого, що голі-босі. Спекулюють, що треба водичка, шкарпетки. Ні. Це все є. Я служив у двох бригадах. Якщо щось треба, звертаємося на склад. Не так швидко все, але воно є. Деяких волонтерів уже самих потрібно відправляти до психологів, бо їм треба тільки їздити, і це вже як хвороба. Я як колишній волонтер і дійсний військовий пояснюю: є потреби в речах, які не проходять по Міноборони чи немає можливості їх закупівлі. Шкарпетки, труси, зубні пасти – цього не треба", – говорить військовий.
Після одужання молодший сержант Єрмошин поїде на службу, за якою, каже, уже скучив. Укропа обіцяє забрати із собою.
"Батько завжди вчив: є твоя земля – вона твоя. Коли хтось туди приперся зі зброєю, щось тобі диктує, намагається в тебе її забрати – не віддавай. Це не я прийшов на чужу землю зі зброєю, а до мене прийшли", – каже чоловік.
Матеріа сайту: http://zhitomir.today/
Просмотрено: 520 раз
