Про бердичівського волонтера Ігоря Ковальчука знає чи не вся передова, адже він як водій волонтерських екіпажів має за плечима майже 70 поїздок у зону АТО. Багатьом людям у Бердичеві відомо: робить він це попри недугу, інакше давно був би серед військових. В Ігоря діагностували рак. Пухлини постійно з’являлися на різних органах. Але волонтер приймав хіміотерапію, відлежувався та знову сідав за кермо, щоб везти допомогу на схід.
"Період після хімії – це дуже важкий період, коли людина не може ні пити, ні їсти, ні ходити, ні говорити, ні спати – нічого, бо їй дуже погано. А він у цей час їде за кермом тисячі кілометрів, день, ніч. Це важка й відповідальна робота, не знаю, як він із цим справляється", – розповідає волонтерка Оксана Заводяна.
Нині стан здоров'я волонтера погіршився: у чоловіка 4-та стадія раку, ендокринна пухлина. Через страшний біль він знаходився на межі життя і смерті. Лікарі повідомили: ліки для покращення стану здоров'я є. Одна ампула коштує 15 тис. грн. Загальний курс лікування обійдеться у 250 тис. грн. Та навіть у важкому стані Ігор хоче їздити в АТО й далі.
"У нього такий різновид хвороби – це ендокринна система, яка виробляє ракові клітини. І десь постійно пухлина з'являється. Якщо раніше було простіше: він прийняв хімію, і через добу ми могли вже їхати, то зараз буває таке, що він по два тижні після хімії виходить із цього стану", – згадує волонтерка Ірина Піскун.
Раніше друзі волонтера знали, що він хворіє, але не здогадувалися наскільки все серйозно, адже чоловік ніколи не скаржився на погане самопочуття і не скиглив з проханнями про допомогу.
"Він не любив просити допомогу. Комусь допомогти – так, завжди перший. А сам ні про що нікому не говорив", – каже друг волонтера Сергій Данчук.
"Він нікому не показує, що він хворий, має вади. Це здорова, активна людина, яка хоче жити, любить життя, державу, дітей, любить спілкуватися", – розповідає Ігор Романський, депутат обласної ради.
Попри всі застереження волонтер вирушає в АТО свідомо, переконавши всіх, що їздитиме до хлопців до останнього подиху. Про нього відгукуються і ті, до кого він приїздить.
Андраник Гаспарян, заступник командира 26-ї бригади, розповідає: "Ігор з Донеччини родом. Має серйозне захворювання, але постійно допомагав багатьом підрозділам".
В’ячеслав Бойко, командир протитанкової батареї 26-ї бригади, додає: "Він бував у таких гарячих точках, коли йшли активні бойові дії, що не кожен військовий туди поїхав би".
"Приїжджаючи в зону АТО, він говорив, що починав жити, що хоче жити, бачить, для чого живе, бо робить корисне. І це його тримало й постійно тягло вперед", – пригадує демобілізований друг волонтера Сергій Данчук.
Пожертву свого часу і життя задля хлопців на передовій цінують та поважають інші волонтери. Підтримують чоловіка в його бажанні і два сини. Кажуть, він цим живе і зворотного шляху знати не хоче.
"Таких людей мало. Він ніколи не відмовить, завжди порадить, це добра людина. У кожного може статися своя якась біда. І я знаю, що його треба підтримати для того, щоб він жив, зміг далі допомагати хлопцям. Навіть якщо не буде війни, він буде допомагати в іншій сфері", – говорить Маргарита Волосюк, бердичівлянка.
"Це людина, яка фактично відреклася від буденних справ і поринула у стихію допомоги хлопцям на сході. У неї великі проблеми зі здоров’ям. Я як волонтер прошу всіх небайдужих бердичівлян, бізнесменів, хто має можливість, допомогти цій людині, бо вона стоїть на межі між життям і смертю", – говорить волонтер Сергій Адам’як.
Ігор Ковальчук у минулому – афганець, майстер спорту, тренував надзвичайників, займався гірсько-лижним спортом, плаванням. Саме його ситуація доводить: ніхто в цьому житті не застрахований від появи страшних хвороб.
Нині небайдужі допомогли зібрати кошти, аби Ігор Ковальчук придбав одну ампулу ліків. Сьогодні йому стало краще. І він радіє, що 70-й раз повезе допомогу військовим на схід. Однак стан здоров'я може погіршитися вже через два-три місяці. Тому кошти на лікування треба шукати.
"Я не Бог, я знаю, що ми всі колись підемо із цього життя. Але якщо є такий шанс, можливість продовжити його життя, тим паче, що він так бореться за нього, я б звернулася до всіх небайдужих: будь ласка, наша гривня, десять гривень… Ми відстояли 14-й рік, там були такі суми… А тут один укол коштує 15 тисяч гривень. Прошу всіх небайдужих людей, хто скільки може, будь ласка, допоможіть", – звертається до українців волонтер Оксана Заводяна.
Особисто Ігор Ковальчук зізнався: краще б зайнявся здоров’ям. Утім не зміг як чоловік заплющити очі на події на сході України. Зі слів його друзів, він допомагав збирати по частинках рештки наших героїв на полі битви, довозив бійців до лікарень, потрапляв під обстріли.
"Це не бажання, я не хотів би сюди їздити, хотів би дома сидіти, на рибалку їздити. Але так вийшло. Воювати не можу, але допомагаю чим можу, постійно приїжджаю сюди. Це війна. Справжня війна. Хто цього не знає – той просто спить. Прокидайтеся, люди", – говорить волонтер.
"Хай одужує друг, думаю, ми йому разом допоможемо. Такі люди мають жити довго, і це важливі люди для нашої держави", – зазначає Ігор Романський, депутат обласної ради.
Підтримати волонтера можна, переказавши кошти на його картку чи на рахунок БФ “Оберіг-26”, у складі якого чоловік їздить в АТО.
Карта Приватбанку на ім’я
Ковальчука Ігоря Владиславовича 5168 7427 0282 1483
Бердичівський Благодійний Фонд "Оберіг-26" Філія ЖОУ АТ "Ощадний банк" № р/р 26003300863644 МФО 311647 ЕДРПОУ 39452692
Автор: Софія Юшковська
Фото: Віталій Сінєльніков
Матеріал сайту ЖИТОМИР.today
Просмотрено: 721 раз
