Перший тиждень Великого посту – пора духовного зростання і очищення, боротьби зі шкідливими звичками і пристрастями, зрештою, перемоги над самим собою. Це саме час згадати про вічне й таємне начало – людську душу. Що ж таке піст, яке його значення? – запитаємо у отця Костянтина, настоятеля Хресто-Воздвиженського храму. Словами примирення він розпочинає нашу розмову.
І у Старому, і в Новому Заповітах Біблії говориться про піст, проте Свята Книга не дає прямих вказівок віруючим як дотримуватися посту. У Писанні говориться про його вплив на духовні відносини між людиною та Богом. Отець Костянтин порівнює піст із військовою термінологією.
Піст часто трактують як дієту, утримання від їжі. Але це не так, точніше, не зовсім так. Швидше за все – це утримання від бажаного, спокуси, як кажуть віруючі. Поститись мають не тільки вуста, а зір, ноги, руки, - всі члени нашого тіла. Бо ж немає користі стримуватись від страв, але жити «на ножах», «згризати» самих себе і один одного.
Постити – не означає ходити надумано похмурим і сумним. Він не має приносити страждань. У Євангелії від Матвія 6:16 сказано так: «16. А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!»
Віруючі люди піст тісно пов’язують із молитвою. Ідуть до церкви, де найкраще зосередитись на Богові та власній потребі. А те, від чого людина утримується – компенсує молитвою. Тоді на душі стає легше.
«Дай Боже мужність Бути ніжним, Ласкавим, добрим, нелихим, Дай Боже бути світлим, свіжим, Статечним, чемним і простим. Дай Боже змогу Мати вміння Не накликать на себе глум, І мать терпіння й розуміння, Розважність, мудрість, щирість, глузд...» Найкращий піст – доводити у справах своє єднання з Богом: допомогти нужденному, подати милостиню, поспівчувати і навіть порадіти щирою радістю за свого ближнього.
Репортаж Олени Лук’янюк
ТРК ВІК
Просмотрено: 478 раз
