Першого дня весни учотирнадцяте прилетів лелека до щасливого подружжя Єванжеліни та Данила Нагорних, принісши із собою радісну звістку про народження донечки Вєроніки. Щоразу, збираючись у пологове, Єванжеліна, посміхаючись, каже дітям:
Кожного разу, вдивляючись у обличчя народженої дитини, мама бачить таку дорогу й рідну схожість із її сестричками і братиками.
За 20 років подружнього життя у них народилось 14 дітей, через вроджену ваду серця один хлопчик, на жаль, помер… Перших п’ятеро Єванжеліна народжувала щороку, потім – через півтора і два роки. Той врочистий день, коли вперше береш на руки рідну кровинку, стає для них найбільшим святом.
«Кругленька, як тато, а кіски чорненькі»,- каже ніжно про донечку жінка. А щастя і радість тата – то й не передать словами!
У щасливих очах жінки проглядається утома: даються взнаки післяпологові ускладнення. Проте минулось, адже тримав під особистим контролем усе завідуючий пологовим відділенням Віталій Грубський.
Старшу свою дитину жінка народжувала у Тульчині (звідти родом, працювала медичною сестрою), трьох дітей – у Житомирі, а останнім часом – у Бердичівському Центрі жінки.
У будинку, що на околиці Гришківець, на маму із сестричкою дуже чекають семеро дівчаток і п’ятеро хлопчиків. Кожен у сім’ї має свої обов’язки і невеличкі, але доручення. Маленька Маргаритка, хоч їй всього два, згодна поступитись сестричці своїм візочком, а трьохлітня Евеліна старанно навчається мити після себе тарілку... Хоч виплати на дітей трішки збільшили – сімейний бюджет урізався: цьогоріч у родині – четверо студентів.
Щодня цій родині доводиться долати життєві труднощі. У їх оселі на п’ять кімнат, котру збудували на болотяній місцевості, увесь час, що не робили, відчувається вологість і сирість, а від цього хворіють діти. Сім’я потребує поліпшення житлових умов, навіть звертались із цим питанням до районних і обласних чиновників, отримували якісь відписки, болюче «треба працювати» тощо. Їм навіть давали якусь надію…
Та у сім’ї Нагорних не впадають у відчай, попри усі негаразди – вони щасливі, навчають цьому своїх дітей, виховуючи в них любов до Бога, повагу до старших, милосердя і розуміння. Як не є матеріально нелегко, але, кажуть, якщо Бог подарує їм іще дітей – із радістю і вдячністю приймуть цей найдорожчий дарунок!
Репортаж Олени Лук’янюк
ТРК ВІК