У місцях позбавлення волі є умови для віросповідання будь-якої релігії. Мова йде про Бердичівську виправну колонію №70. Сюди приходять священики не тільки православної церкви – із майже десяти різних релігійних конфесій. У «сімдесятці», де вже більше 15 років діє храм імені святителя Василя Великого, кімната психолого-емоційного розвантаження, у страсну п’ятницю відбулось відкриття молитовної кімнати.
Перебуваючи у колонії, кажуть священослужителі, зневірена душа людська, настає час, прагне прощення і духовного порятунку. Тоді на допомогу приходять священики, несучи із собою Слово Боже.
Із Божою справедливістю – до кожної людини. І навіть коли відреклись рідні, друзі, Бог поруч, переконують пасторі, Він присутній усюди. У молитовній кімнаті можна побути із Ним наодинці.
І хоч, зі слів одного засудженого, Богу цього й не потрібно, за традицією, врочисто перерізали символічну стрічку до молитовної кімнати, а заодно подякували керівництву колонії за сприяння.
У представників релігійних громад та пенітенціарної служби схожа місія – подати руку допомоги, вказати на вірний шлях… Ще минулоріч у Бердичівській в’язниці знаходилось близько 500 осіб, насьогодні відбувають покарання 273. Ці люди кажуть, що якби у їх життя Бог прийшов раніше, такого важкого минулого за плечима, мабуть, і не було б.
Таке можливо, кажуть власним прикладом священики: у минулому лишивши минуле, розкаятись, розпочати нове життя, щоб допомогти це зробити іншим. Основна мета служінь, зі слів капелана Артура, який майже 10 років проводить їх у різних колоніях Житомирщини, дати шанс людині змінитись, його має мати кожен засуджений.
Про великодній стіл у колонії теж подбали, показує заступник начальника установи окрему кімнату: на столах – повно крашанок, свіжеспечених пасок, солодощів. Буде й святковий обід, і молитва… А поки для них усіх про вкрадене сонце співає Андрій Матвєєв, і звук гітари, здається, лине аж до стін одиноких камер…
Репортаж Олени Лук’янюк
ТРК ВІК
Просмотрено: 494 раз
