Два рази на рік католицька спільнота Бердичева збирається на цвинтарі, аби згадати дорогих та близьких її душам людей, котрі покинули цей світ. Але якщо на самому початку листопада подібне зібрання оповите відтінками суму й роздумів про те, що відбувається за кордоном смерті, друга неділя після Пасхи – Провідна – вважається римсько-католицькою церквою днем світлим й повним піднесення – на кладовище приходять, щоби проголосити радісну звістку: Христос Воскрес! Та восславити Господа за воістину безцінний дарунок людству – надії на вічне життя.
Звісно, цього дня прямують до цвинтаря, аби згадати тих, кого втратили, за ким сумують, кого так не вистачає у житті земному. Люди стараються принести з собою все, що є найкраще, найгарніше, найсмачніше: у цьому місці не годиться згадувати про колишні непорозуміння, ворожнечу, неприязнь, і як знати, хто перед ким завинив більше?.. Натомість Церква вчить: жодна крашанка, жодна паска чи цукерка, тим паче жодна пляшка не досягне того місця, де нині знаходяться померлі. Для того, аби мешканці Царства Господнього відчули, що тут, на Землі, про них думають, потрібні щира молитва, щира любов та щирий спомин, що їх достатньо доповнити лампадкою й квітами…
Присутність людей на цвинтарі призводить собою, свого роду, до зустрічі трьох Церков, розповідають римсько-католицькі священики: Церква, котра подорожує земним шляхом, об’єднується з Церквою вже прославленою, в якій мешкають очищені від гріхів святі.
Не слід впадати у розпач тим, хто за різних причин не може відвідати кладовище у Провідну Неділю, нагадують священики: фізичне перебування не в змозі досягнути душ близьких людей. А ось молитва й любов у серці зроблять це з легкістю.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Просмотрено: 662 раз
