10 автобусів єврейських паломників приїздили сьогодні до Бердичева

Два автомобіля міліцейського супроводу голосними сиренами зацікавили бердичівлян, які опівдні були в районі центрального ринку. Виявляється, що вони супроводжували колону з десяти велетенських автобусів, яка заїхала в мсто з боку Хмільника, прослідувала по вулиці Житомирській та зупинилась поблизу старого єврейського кладовища.

Такої кількості паломників давно вже не бачили всезнаючі місцеві попрошайки, які постійно «пасуться» біля кладовища. Адже вони точно знали, що ніякого єврейського свята сьогодні немає, воно буде лише незабаром. Це просто паломники-хасиди приїхали помолитися на могилу Леві Іцхака Бердичівського проїздом з Меджибіжа в …Меджибіж.

З другої половини XVIII ст. Меджибіж став найважливішим центром хасидизму, що зароджувався. У 1740-1760 роках в Меджибожі заснував першу хасидську общину Ісраель бен Еліезер Баал-Шем-Тов. У релігійну історію він увійшов під ім’ям Бешт, що є скороченням слів Баал-Шем-Тов (тобто "володар доброго імені” чи "добрий чудотворець”).

Іcраель Бен-Еліезер народився в 1698 році в бідній родині в місті Окупі. Рано залишився сиротою, навчався в хадері. В 12 років став помічником маламеда, що дало йому змогу продовжити освіту. Незабаром він став маламедом. З 1735 року відомий як знахар. З 1740 року проживав в Меджибожі Подільської губернії, де набув популярності як провідник нової віри, нової молитви. До раві в Меджибіж стікалися послідовники з України і Польщі.

Бешт не написав жодної літературної праці, окрім декількох листів. Біографічні дані про нього настільки переплелися з легендою, що з них важко виділити історичну правду.

Батьки Бешта рано померли і залишили хлопчика сиротою. Перед смертю батько взяв маленького сина за руку і сказав: "Пам’ятай, що Бог завжди з тобою, і ніколи нікого не бійся, окрім Нього”. Ці слова були девізом Бешта протягом всього його життя.

Якось у Меджибожі тяжко захворіла дитина. Щоб її врятувати, Баал-Шем-Тов зробив свічку з чистого воску, взяв її з собою в ліс, встановив на дереві, запалив і почав молитися. Свічка горіла всю ніч, і на ранок дитина була здорова.

В іншому місті інший цілитель був покликаний до вмираючої людини. Він не знав жодної молитви Бешта. Він просто зробив все так, як учитель і назвав його ім’я. І зцілення вдалось.

Пройшло багато років. Учень цілителя вирішив спробувати подібне зцілення. Він визнав, що не може зробити так, а просто розказав, як робив це Бешт. І чудо сталося знову.

Існує і дві легенди про цілющу воду в селі Требухівці, що поблизу Меджибожа. Бешт йшов з учнями і вони захотіли пити. Бешт стукнув посохом і утворилася криничка. Вони напилися води і пішли далі.

В окрузі було болото, равін тонув, надійшов чоловік і допоміг йому вибратися. Бешт запитав його, що він хоче: здоров’я чи грошей. Чоловік відповів: "Здоров’я”. Він стукнув посохом, утворилася криниця з цілющою водою. Ці джерела збереглися і до наших днів.

Незадовго до смерті Баал-Шем-Тов запропонував своїм учням вибрати одну з трьох бід: чуму, повінь чи пожежу. Учні вибрали пожежу. Коли Бешт помер полум’я охопило містечко. Вогонь горів до того часу, поки тіло не опустили в землю, і погас так само раптово, як і почався.

Баал-Шем-Тов просив не робити пам’ятника на його могилі, і хасиди виконали його побажання. Але сніг і дощ швидко зруйнували поховання. Знайшовся один праведник, який вирішив, щоб там не сталося, зберегти могилу цілою, не порушуючи заповіту Бешта. Ця людина була теслярем, насамперед все продумала, обміряла, зробила заготовки стовпів і покрівлі, а тоді, покликавши помічників, перенесла на цвинтар і як можна швидше побудувала над могилою Бешта шатро (намет). Повернувшись додому, він почув наближення смерті, покликав сім’ю і оголосивши, що зробив праведну справу, повернувся до стіни і помер.

Молитовний дім (клойз), де молився Бешт, залишився після його смерті, таким, як був за його життя. Його не ремонтували і навіть не білили. Вірили, що стіни клойза, ввібравши в себе за декілька десятиліть молитви і роздуми святого Бешта, також святиня. Кажуть, що внук Бешта – Бору, який молився в клойзі свого діда, помітив, що стеля стала тріскатися, а стіни – осипатися. Він наказав побілити клойз. Але вночі Бешт з’явився йому у сні і звелів не робити ремонт. З тих пір клойз ні разу не білився.

Наприкінці XX ст. в Меджибожі на єврейському кладовищі зроблено некрополь, де похований засновник хасидизму і його учні. Поруч побудовано синагогу.

Й зараз на північній околиці селища знаходиться старий єврейський цвинтар, на якому збереглося до 200 надгробків, найстаріший з яких датований 1555 роком. Цікавими є нагробні камені-мацейви на старому єврейському кладовищі-кіркуті в Меджибожі. Тут збереглися стели понад двохсотлітньої давнини. Верхня частина мацейви зазвичай прикрашена орнаментальним мотивом чи парою птахів, зайців, левів, оленів. А неподалік брами меджибізького кіркута виділяється єврейський некрополь з гробницями, найшановнішими з яких є: могила, де почиває прах знаменитого цадика Ісроеля бен Еліезера Баал-Шем-Това (1698-1760), могила його онука Баруха з Тульчина (бл. 1750-1810), також відомого цадика, могила знаменитого єврейського дотепника Гершеля Острополера.

Єврейський некрополь залишається й зараз важливим центром паломництва хасидів з усього світу. У 2000 р., у зв'язку з 300-ю річницею з дня народження Баал Шем Това, поряд з цвинтарем зведено нову синагогу, а також готелі для паломників та мікву (ритуальну купальню).

ліезера Баал-Шем-Това (1698-1760), могила його онука Баруха з Тульчина (бл. 1750-1810), також відомого цадика, могила знаменитого єврейського дотепника Гершеля Острополера.

Матеріал сайту: rio-berdychiv.info