Скільки таїнств може зберігати у собі сорочка, скатертина, рушник, сукня? Безліч, якщо вони вишиті руками доброї людини. У день, коли Бердичів одягнувся у вишиванки, його Центральна площа перетворилася на велику скарбницю, повну різних історій. Кожна людина – вже сама по собі є окремою історією, кажуть ті, хто вважає вишиванку частиною себе, кожна сорочка чи рушничок має власну минульщину. І як людське життя повне символічних подій та фактів, так і вишивані дива, мало не кожен їхній елемент, навіть найдрібніший, про щось та розповідає. Особлива властивість українських вишиванок, звертають увагу бердичівляни, у тому, що вони з легкістю єднають людей абсолютно різних.
Тож що таїть вишиванка? У ній, серед іншого, наша пам’ять про пращурів, у ній – українська незалежність, українська нація, у ній – нагадування, звідки ми родом та якими чеснотами той рід багатий.
Справжня вишиванка – то не просто одяг, то – оберіг, вважає Лариса Куліченко. Кожен узор на ній має свій зміст, його можна прочитати. Не вірити машинним виробам, закликає керівник фольклорного ансамблю «Вінець»: вишиванка є сама собою лише тоді, коли створена руками. У ній – думки майстрині, її настрій, душевний стан, побажання, мрії, її енергетика.
Чим цьогоріч відзначився Бердичів у «вишиванковій» справі? Ну хоча б тим, що урочисто, яскраво багатолюдно й колоритно довів: вишиванки – вони й справді прикрашають. Вони роблять людей світлішими, а їхні обличчя – усміхненими. Вишиванки чудово почувають себе на малих й дорослих, ще бадьорішими видаються звуки вишиванкового оркестру, молодечим і ще потужнішим виглядає вишиванковий велопробіг. Обрамлений дитячою й вишиванковою красою ще більше віддає синню неба та сонячним колосом український прапор.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК