|Городские новости|Форум|Бердичевский Чат|Предприятия города|Фотогалерея|Связь с администрацией|Видео Бердичева |Курси Валют|Гороскоп|Онлайн Радио|
События по категориям
Все новости
   • Город
   • Область
   • Культура
   • Общество, экономика
   • Бизнес
   • Спорт
   • Политика
   • Происшествия
   • Криминал
   • Другое


Поиск   
Архив новостей
«    Март 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31



Новости Бердичева и области
Информация
Eсли Вы хотите оставить комментарий к данной статье, то Вам необходимо зарегистрироваться на сайте.

У Бердичеві билися ніндзя, читали хоку та пізнавали таїнства одягання кімоно. Місто милувалося Японією.

Категория: Город

Щось подібне на Центральній площі Бердичева побачиш нечасто: посеред білого дня на ній билися ніндзя, проходжувалися красуні у кімоно, лунали унікальні поезії – хоку. На запрошення керівництва міської бібліотечної системи у місті, як і анонсувалося, вслід за молодими сакурами висадилися головні герої культурно-мистецького фестивалю «Дороги світу: милування Японією». Усі, як один, гості з Києва – справжні знавці культури країни Висхідного Сонця, усі, як один стверджують: досить жити міфами й стереотипами! Японія, нагадують, це далеко не лише суші, палички у волоссі, віяло та халат із драконами. Маючи у своєму розпорядженні невеличку територію, її мешканці примудрилися так розбудувати її, аби з користю був витрачений кожен квадратний метр площі. Те саме стосується й організації життя: нічого зайвого, все чітко продумано і має своє призначення.
У Бердичеві билися ніндзя, читали хоку та пізнавали таїнства одягання кімоно. Місто милувалося Японією. У Бердичеві билися ніндзя, читали хоку та пізнавали таїнства одягання кімоно. Місто милувалося Японією.
У Бердичеві билися ніндзя, читали хоку та пізнавали таїнства одягання кімоно. Місто милувалося Японією. У Бердичеві билися ніндзя, читали хоку та пізнавали таїнства одягання кімоно. Місто милувалося Японією.
У Бердичеві билися ніндзя, читали хоку та пізнавали таїнства одягання кімоно. Місто милувалося Японією.

Ангелу Бетельгейзе майже неможливо побачити поза межами Києва, хіба що – в Японії: маючи офіційний дозвіл від тамтешньої сторони, дівчина викладає у столиці науку, в якій все присвячене азійській країні-диву. У Бердичеві, серед іншого, Ангела знайомила городян із дійством, на якому краще за неї, мабуть, у всій Україні не знається ніхто – мистецтву одягання кімоно. Він унікальний цей одяг, як виявляється: його непросто створювати, непросто одягати, непросто носити. Кімоно вимагає особливих рухів, вимагає особливих думок.

Цікаво, щоби було, якби українські дівчата та жінки вирішили масово перейти на кімоно? Ну, принаймні, бердичівським красуням цей одяг прийшовся до вподоби.

Ніндзя… Поява цих воїнів здатна внести родзинку до будь-якого дійства. На Центральній площі Бердичева сутність такого явища, як ніндзя, доносили до глядачів близько 20-ти бійців школи «Будзінкан нінпо будо тайдзюцу». Скритність та терплячість – саме вони народили на світ ніндзя, розповідають представники «Будзінкан». Колись у горах ти мав досконало володіти лише одним умінням – умінням вижити, кажуть, і тамтешні чоловіки вчилися – працювати у сільському господарстві, припустимо, та шпіонити. Вчилися непомітно й миттєво перевтілюватися.

Справжній ніндзя – це той, хто в якості грізної зброї здатен використати все, що є під рукою. У давній Японії так і робили: зброєю у ніндзя слугували мечі та звичайні серпи, вони могли вразити неприятеля паличками та цвяхами. Все це «Будзінкан» привіз до Бердичева, а крім того – списи ярі, довгі вигнуті списи наґіната, спеціальні рукавиці з кігтями (у них ніндзя лазили по деревах та розривали свого візаві на шматки). У руках ніндзя (навіть, якщо той – тендітна на вигляд дівчина) смертельною зброєю могла стати навіть шпилька для волосся.

Чим вабить Японія цих чоловіків та дівчат? Тим самим, що і Ангелу Бетельгейзе – правилами й стилем життя.

Уже вдруге відкривав для бердичівлян країну Висхідного Сонця Дмитро Княжич – людина, котра закохана в японську культуру та знає все про японську поезію. Неповторні хоку – невеличкі, як японські острови, як дерева, що зростають на них, як золоті японські рибки. Свого часу в Японії існувало міністерство поезії, а пам’ятники могли ставити не автору вірша, а самому віршу. У коротесеньких рядках переплетені «інь» та «янь» – благосний спокій та спалах енергії.

Ось приблизно таким видався перший день «Доріг світу…», що його зустрічали на Центральній площі Бердичева. Міста, в якому, здебільшого, розглядаючи квіти, мислять, як люди. А от японці, милуючись цвітінням, уявляють себе квітами. Тепер городяни знатимуть і такий факт. Завдяки місцевим бібліотекарям, їхнім друзям та незвичайним гостям зі столиці.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш

ТРК ВІК

Переглянути відео:



Вход на портал
Ник:
Пароль:
Запомнить меня?

Ещё не зарегистрированны?
Зарегистрироваться!

Забыли свой пароль?
Последнее на форуме
Диабет.
Добавил sordly86
Март 29, 2024

Купить вкусный бенто торт
Добавил Vafla
Март 29, 2024

Жіночі кросівки на платформі
Добавил KingRing
Март 28, 2024

Кабельна продукція Lapp-kabel
Добавил Tiseki
Март 28, 2024

Грузчики в Днепре
Добавил utpax
Март 28, 2024