Наталія Абрамова, мама Героя Романа Абрамова, який загинув три роки тому в АТО від гострої крововтрати внаслідок пошкодження внутрішніх органів, щороку, і навіть кілька разів на рік, ділиться, рятує своєю кров’ю інші життя. Вона – донор. Каже, так легше їй тут, а сину – там...
А син приходить до матері у снах, часто маленьким...
Із початком воєнних дій на сході нашої держави до відділення трансфузіології Бердичівської центральної міської лікарні йдуть чимало бажаючих стати донорами, зазначає завідуюча відділенням Наталія Шевченко.
На почесних донорів, а таких у місті немало, тримає рівняння й Вадим Шимко, учасник АТО, котрий за свій досить молодий вік вже більше 30 разів здавав кров, а це 4-5, а то й 6 разів у рік!
Серед шанованих і почесних донорів чимало лікарів. Завідуючий травмпунктом Петро Чирка, котрий щодня рятує людей від наслідків різних травм і небезпек, знову й знову (склалось у близько 40 разів!) віддає і власну «краплину» для їх порятунку.
Із нового: у трансфузіології пробують впроваджувати аутодонорство. Особливо це стосується вагітних і тих людей, яких готують до операції.
Переливання крові щороку рятує мільйони життів, тому ціна, безперечно, надто висока. Нині, коли говорять про впровадження безоплатного добровільного донорства та його переваги, плата й досі лишається беззмінно символічною: 20 грн. та два вихідних. Почесні донори мають ще 10% добавку до пенсії.
14 червня - Всесвітній день донора крові. Цього дня й напередодні увага громадськості привернута до сфери донорства: сотні й тисячі людей стоять у чергах, аби здати кров; проходять різноманітні акції та нагородження найактивніших донорів. Та, мабуть, найбільшою нагородою для кожного із них є врятовані людські життя.
Репортаж Олени Лук’янюк
ТРК ВІК
Просмотрено: 91 раз
