Виставка творінь випускників «художки»: шляхом від дитячої безпосередності до дорослого прагнення змінити світ

Неповторний «Чардаш», неповторна місцевина у Бердичеві, неповторні таланти його юних мешканців… І нехай вона проходить у місті вже багато років – виставка робіт випускників художньої школи, та хіба назвеш подібне дійство традиційним?.. Коли мало не у кожному творінні присутні казка, диво, чарівність, коли, споглядаючи увесь цей мікс, губиш ту межу, що відділяє дитячі безпосередність й бачення світу від уже дорослого, усвідомленого, прагнення змінити цей самий світ?..

Зі слів самих авторів, виставка їхніх робіт у Музеї історії – це чудова можливість подивитися на свої таланти й здібності по-новому. Вдивляєшся, кажуть, і згадуєш, припустимо, як тобі відмовили у вступі до «художки» через занадто малий вік. А що… Анастасії Кавун ось довелося рік чекати дозволу на вступ. Вона дочекалася, і не шкодує про це: з часом початкові дитячі «несерйозності» вилилися у бажання стати графічним дизайнером.

Що потрібно для того, аби, зрештою, твоєю роботою замилувалися, аби замислилися над її змістом, аби сперечалися чи захоплювалися? Анастасії потрібно натхнення. А як вловити його, коли кожен новий день дарує зміни мало не всюди, у тому числі і у тобі самій?

Декого з головних винуватців цього мистецького дійства із самого дитинства можна було віднайти під столом з олівцем у руках. В Інни Августинської все починалося з просто «Хочу погратися». На старті навчання у «художці» дівчина зображувала здебільшого мультяшних персонажів. Аби сьогодні вважати себе прихильником реалістичної графіки.

Не загубитися у представлених на виставці техніках, жанрах, напрямках, використаних матеріалах по силах, здається, лише фахівцям. Із цими дітьми, діляться, працювати не завжди було просто, але чи не подібні складності свідчили про унікальність кожного? Зрештою, викладачам залишалося лише коригувати дане Господом і природою та отримане у стінах «художки».

А що вони? Вони здатні, доторкнувшись до звичайної, здавалося б, речі подарувати світу новий стиль, заявляють юні митці, здатні змінити людину (чому б і ні?)… А змінювати, констатують, є що: матеріалу більш ніж достатньо.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш

ТРК ВІК