В цьому могли переконатись всі, хто прийшов чи приїхав у Бистрик минулої суботи на перший районний фестиваль традицій українського села «Калинове намисто». Адже святкувати – це тепер чи не головна робота (а іноді здається, що і єдина) і районної ради, і районної адміністрації. Це колись в районі говорили і писали за врожаї чи надої, а зараз – лише про свята. Але про все по-порядку.
До цього свята готувався не лише Бистрик, а й увесь чисельний колектив відділу культури Бердичівської райдержадміністрації (у світі вищесказаного – головний «виробник» районної продукції). Заздалегідь склали програму свята і написали хоч і не дуже оригінальний сценарій, але додали в нього чимало місцевого колориту.
На відміну від попередніх святкувань Дня села у Бистрику, артисти і аматори виступали не на сцені клубу, де всі глядачі не могли поміститись і стояли в дверях та проходах, тепер організатори винесли свято на вулицю і не помилились. Імпровізовану сцену прикрасили тюками свіжого запашного сіна, розставили стільці так, щоб зручно було спостерігати за дійством і тим, хто сидів, і тим, хто стояв обабіч, а тепла і трохи хмарна погода додала ідилії і учасникам, і глядачам свята.
За сценарієм глядачі побачили всі етапи весільного обряду, до яких щедро додались жарти і гумор. Старостами весілля стали голова районної ради Максим Самчик та депутат обласної ради Віталій Вітусевич, які не тільки спостерігали за дійством, але й включились в нього на повну. Динамізму святу додала і театралізована поїздка на конях до хрещених батьків, де гостей зустріли за святковим столом, і їх перейми з колоритними циганами.
В цей час на сцені свята провели конкурси на найдовшу косу, на краще виконання народної пісні, а гості свята, які теж не переставали пригощатись біля накритих кожної сільською радою щедрих столів, встигли гарно потанцювати.
Хоча на афіші було анонсовано обряд весілля в рамках районного фестивалю, але насправді це фестиваль провели в рамках весілля, адже кожен творчий колектив свій виступ робив у формі подарунка для молодих як на словах, так і на ділі. «Даруємо нареченій баночку меду, щоб цілував чоловік ззаду і спереду…», - подібних побажань звучало цього вечора вдосталь, і професійні тамади могли б на цьому фестивалі дізнатись для себе чимало корисного.
Деякі глядачі між собою подейкували, що могли б взагалі взяти реальних наречених і тоді обряд був би ще реалістичніший, тим більше, що саме цього дня на іншому кінці Бистрика гуляли справжнє весілля.
Отже в конкурсній програмі фестивалю взяли участь народні аматорські колективи зі Швайківки, Райгородка, Великих Гадомець, Осикового, Хмельового, Бистрика, Райків, Слободища, Никонівки та Садок. Не знаю, як визначилось офіційне журі, а мені особисто найбільше сподобався дуже злагоджений колектив з села Романівки (колишнє Радянське). Вони і біля столу були разом, і в танцях тон задавали, і на сцені номер з ложками пройшов на ура.
Не обійшлось на святі і без смачного плову з казана та запашних шашликів. Всі бажаючі могли купити собі українські сувеніри, хоча дехто з дівчат зміг себе прикрасити краще вінками з живих квітів, ніж з китайських стрічок, а діти були у захваті від того,щоб поскакати на тюках сіна, які цілком замінили їм такі популярні останнім часом на міських святах гумові гірки.
На жаль, на святі було небагато містян, хоча організатори запрошували всіх бажаючих. Та й сільські голови не всі приїхали: чи з особистих, чи з політичних міркувань. Тому в кулуарах довелось вислухати чимало різких думок про причини нинішньої роз’єднаності міста і району, ради і адміністрації, сільських голів, які підтримують нинішнього депутата, і тих, які, м’яко кажучи, не дуже підтримують. Тобто все, як на справжньому весіллі, коли після н-го столу правду-матку ріжуть один одному, не думаючи про наслідки.
Олександр Доманський
P.S. Напередодні відкриття у місті театру багато дискусій іде про те, а хто ж буде грати на новій сцені, де взяти артистів? Колектив районного відділу культури на цьому святі, та й на багатьох інших, на чолі з зі своїм керівником Леонідом Кобилінським показав себе чудовою, зіграною трупою. І цілком може статись, що вони з придворних артистів та «виробників» у лапках зможуть стати справжніми митцями, яких знатимуть, любитимуть і платитимуть гроші за квитки саме глядачі і поціновувачі, а не чиновники чи бюрократи.
Матеріал rio-berdychiv.info
Просмотрено: 990 раз
