Бердичів вшанував Український Прапор та відзначив День Незалежності України

У бердичівському міському Палаці культури віддавали шану Українському Прапору та святкували День Незалежності України. Шлях до здобуття своєї незалежності українці прокладали через багато сторічь, нагадали на святі, і сьогодні їм є що згадати і чим пишатися. Україна багата на славну історію, на культуру й традиції, на неповторну мову, на працьовитих і талановитих людей, відзначили на головній сцені дійства. У синьо-жовтому стязі, що символічним оберегом наповнює серця патріотів любов’ю до Батьківщини, її народ втілює мрію на мирне й хлібне життя. В одній лишень фразі «Ми усім миром захистимо свою незалежність», здається, вкладено все про українців.

Присутні у залі, відзначив Василь Мазур, у переважній більшості народилися у мирний час, але сьогодні, напевне, поняття «мир» для усіх них звучить як мрія, побажання, молитва…

Схилити український прапор під силу лише хвилині мовчання за синами, котрі віддали свої життя за цілісність й незалежність України. Під синьо-жовтим стягом українські вояки геройськи б’ють ворога на сході країни. За що їм вічна честь і шана від усього народу. Честь і шана матросу запасу Юрію Кобернюку, котрого під час урочистостей нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни», солдату запасу Андрію Шаврацькому, удостоєному «Лицарського Хреста Добровольця». Честь і шана усій славній «бердичівській армії» – трьом військовим частинам, що дислокуються у місті.

У рік, коли Україна стала незалежною, у вірності її народові присягнув курсант Сумського військового артучилища Андрій Маліновський. Сьогодні полковник Маліновський та його колеги-керівники частин горді констатувати: за 26 років слова присяги лунали, мабуть, тисячі разів, і завдяки людям, котрі їх промовили, Україна залишається незалежною, суверенною та непохитною у своєму бажанні дати гідну відсіч її ворогам-загарбникам.

Україна й справді країна багата. І до її безкінечно великої скарбниці входять, серед іншого, й прекрасні українські танці та пісні. Їм не страшний час, тому що переходять вони через покоління від серця до серця, від дорослого до малого. У них рідній Неньці зичать міцнішати та розвиватися, не втрачати козацького роду булаву і жити на щастя й славу свого народу.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш

ТРК ВІК