На перший погляд може здатися, що ці люди так щиро й палко намагаються донести до інших свої почуття й відчуття, що їм не вистачає слів, і тому у хід ідуть очі, руки, все тіло… Через мить все стає зрозуміло: вони не чують і не можуть говорити. Розум розуміє, душа далі продовжує слухати пісню, а серце – палати від думки, що красива пісня, накладена на силу духу – річ, не зрівняна ні з чим іншим.
Останньої неділі вересня, коли весь світ відзначав Міжнародний день глухих, у малій залі міського Палацу культури бердичівський осередок УТОГ зустрічав своє 55-річчя. Вони не надто люблять, коли їх називають «глухими», надаючи перевагу «нечуючим», їх дивує, коли здорові люди вважають їх замкненими й нетовариськими. Так, вони не чують, але це не означає, що вони не відчувають…
Через координацію роботи груп із визначення шкоди, нанесеної Бердичеву градом, захід не зміг відвідати міський голова. Слова вітань та підтримки від нього передав народний депутат України Олександр Ревега. Від себе ж особисто вручив подяки і грошові премії активістам УТОГ та звернувся з наступними словами.
Ті в Україні, хто не чують, знайдуть в осередках УТОГ другу сім’ю, засвідчив у своєму виступі ще один почесний гість дійства Валерій Дем’янчук. Так вже водиться в їхній спільноті – у всьому підтримувати один одного, констатував керівник обласного підрозділу УТОГ.
Бог позбавив їх слуху, зате щедро наділив зовнішньою й внутрішньою красою, жагою до життя, небайдужістю та відмінним почуттям гумору. Свої акторські здібності активісти бердичівського осередку УТОГ продемонстрували у святкових сценках.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Просмотрено: 947 раз
