Микола Калинський дуже любить читати газети. І сто років, каже, не завада, аби знати, що робиться у рідному Бердичеві. Цей чоловік – єдиний живий визволитель цього міста. На Покрову він зустрів сотий День народження.
Йому важко через хворі ноги ходити. Втім, коли приходять гості, чоловік забуває про хвороби і радіє їм як дитина.
Він народився у Коростенському районі в селі Каленське в багатодітній сім’ї селянина. Навчався у робітничому училищі Малинської паперової фабрики. Згодом у фельдшерсько-акушерській школі. Працював у районній лікарні, поки не призвали в армію на Далекий Схід. Як тільки колишній десантник демобілізувався, почалась війна. Повернувшись у стрій, пройшов найстрашніші бої, як от на плацдармі під Новоросійськом у Криму.
«Німці нас і бомбили літаками, і стріляли пушками, піхота атакувала з фронту. Одним словом: бої не припинялись ні вдень, ні вночі», - пригадує Микола Калинський.
Він чудом вижив, потрапивши в непрості ситуації. Після визволення Києва з побратимами визволяв Бердичів.
«Чотири дні ми воювали і не могли здолати опір німців. А на п’ятий день штурмом все ж ми здолали і заволоділи містом», - каже чоловік.
Як визволителю пану Миколі після перемоги у війні запропонували поселитися тут назавжди. Що він і зробив. У Бердичеві дідусь живе більшу частину життя: 70 років. Разом з покійною дружиною, яку зустрів на війні, він виховав двох дітей, має двох онуків та чотирьох правнуків. Секрет довголіття, каже, у тому, що треба невтомно працювати і любити свою справу.
«68 років трудового стажу, 27 років відслужив в армії, 33 роки пропрацював у лікарнях і медпунктах. Одним словом, я всі ці роки працював», - каже дідусь.
Щодня по господарству дідусю допомагає соціальний працівник, бо рідні живуть далеко. Жінка любить готувати дідусеві. Каже, йому дуже смакує гарбузова каша і вівсяне печиво з молоком, а ще він полюбляє солодке.
«Ми працюємо разом: варимо їсти, прибираємо, читаємо, спілкуємо, вирішуємо загальні проблеми. Це наша сім’я друга. Є такі люди, яким 80, 90 років, але там відчуваються вже роки. Тут людина з кожним роком молодшає душею. Тільки даються взнаки хвороби ніг, інший раз руки болять», - розповідає Ірина Поліщук, соцпрацівник.
На День народження дідуся до нього у двір прийшли не лише ветерани, а й молодь. Зокрема АТОвці, які раді вітати визволителя Бердичева і почесного жителя міста із сотим Днем народження.
«Такий поважний вік – сьогодні ці люди є справжнім прикладом для воїнів сучасності, бо дійсно вони загартувались вогнем і передавали свій досвід і натхнення нам», - каже Павло Гайдаманчук, голова «Спілки учасників бойових дій АТО Бердичева та Бердичівського району».
Квіти і величезний торт – не все, що приготували для старенького. Для нього співають артисти міського Палацу культури, представники ветеранського хору, грає оркестр.
На сотому Дні народженні все, як і мріяв пан Микола: веселощі, пісні і музика. Поряд – люди, які знають і шанують Миколу Івановича давно. Багато із них вже стали друзями для чоловіка і радіють, що мають змогу поспілкуватися із живою людиною-легендою.
«У минулому році сказав, що якби був трошки молодшим, то взяв би зброю і пішов захищати нашу Україну. Перед нами молода, енергій і щаслива людина. Приємно те, що ми маємо можливість спілкуватись з такою людиною, набратися від нього доброти, тепла», - говорить міський голова Бердичева Василь Мазур.
За своє життя він жодного разу не був на курорті, як лікар за фахом дбав про своє здоров’я. Інколи, зізнається, дозволяв собі і сто грамів випити, але не більше, бо решта – то не на користь для організму. Молоді Микола Калинський радить передусім завжди лишатись доброю людиною. І ще просить зберегти Україну, яку любить понад усе в житті.
З сайту: http://zhitomir.today/
Просмотрено: 808 раз
