У цьогорічній зірковій вісімці, з якої сформували свій фестивальний тиждень обдарованих дітей у ЦПО ім. Разумкова, вона виявилася наймолодшою – Дар’я Яковлєва. Наймолодшою, але від цього не менш творчою, багатогранною та захопленою мало не всім, що пропонує сьогодні місцеве позашкілля. І ось настала та мить, коли усі Дар’їні грані, прихильності й таланти виступили головною родзинкою першого в її житті творчого вечора, що відбувся у стінах молодіжного центру «М-Формація».
«Дівчинка-чотири в одному» – ось, мабуть, перше, що спадає на думку, коли починаєш знайомитись з усім, чому Дар’я встигла присвятити 10 років свого життя. Найголовніша у цьому списку, напевне таки, орнітологія. Здається, ще не пролітала у небі над Бердичевом така пташка, яку б не знала наша головна героїня, і з якою не познайомила би своїх гуртківців Ніна Ваховська.
А ще Дар’я навчилася злітати у небо, як її улюблені птахи, і це вміння подарувало їй мистецтво танцю, ще одна невеличка позашкільна родина в особі ансамблю «О-Ля-Ля» та головна у тій родині Ірина Думинська. Танець він дарує крила, а що таке людина без крил?..
Ця Дар’я така – вона ще й хрестиком вишивати вміє. І дива з пластиліну виліплювати, і виробам з бісеру народження давати, і мистецтву квілінгу годинку-другу приділяти. Прямо під час творчого вечору влаштовує майстер-клас із виготовлення паперових журавликів. Здається, просто? Начебто, й так, але, як свідчить практика, не настільки. І як лише час знаходить на все це, дивуються дорослі. Коли на танці вона прийшла за власним бажанням, розповідає дівчинка, то на «Творчій майстерні» наполягла мама (котра, до речі, викладає декоративно-прикладне мистецтво).
І коли до усіх вищезгаданих захоплень додати заняття початковим технічним моделюванням, то розумієш, що застати Дар’ю нудьгуючою чи без якогось діла просто нереально. Ламають голови батьки й педагоги, як, мовляв, ділитимемо дівчинку – не клонувати ж її, насправді. А та й до голови не бере: мене, заявляє, на всіх вистачить – у школі бачитимусь зі вчителькою, вдома – з мамою й татом, а у визначені години віддаватимуся птахам, танцям, сувенірам та різним цікавим моделям. Ось-ось, такою, пригадує Ірина Григорцевич, вона була із самого 1-го класу. Точно, підтверджує Олена Боровська: Дар’я наче й дорослішає, а оченята ті самі – усміхнені, все хочуть знати, все хочуть осягнути.
Що не гурток – то фестиваль чи конкурс, що не форум – то перемога чи призове місце, тож грамот, подяк та дипломів у Дар’ї Яковлєвої назбиралося не на одну полицю. І дипломів тих більшатиме, не сумніваються ті, хто близько знає цю талановиту й «всюдивстигаючу» дівчинку. Складатиме вона свої перемоги до скриньки, подарованої подругами, а через років так …надцять, дасть Бог, відкриє ще один презент – капсулу, і привселюдно засвідчить, чи збулося вкладене до тієї заповітне бажання. А коли розкриватиме, цілком можливо, красуватиметься у білому халаті та з фонендоскопом на шиї: мріє ж бо Дар’я стати не ким-небудь, а лікарем. І не просто лікарем, а кардіохірургом. Ну чи анестезіологом – теж спеціальність достойна...
Репортаж Олександра Єжеля
ТРК ВІК
Просмотрено: 211 раз
